ЗНАЧЕННЯ РЕЖИМУ ДЛЯ ФІЗИЧНОГО СТАНУ ДИТИНИ

Нервова система дітей дуже чутлива й уразлива, тому для подальшого встановлення та закріплення врівноваженої взаємодії процесів збудження та гальмування, що відбуваються в психіці дітей, необхідно подбати про раціональне взаємоузгодження навантаження і відпочинку, напруження і розрядження в процесі організації їхньої життєдіяльності.

За умови дотримання режиму в дитини від перших днів життя формуються звички, які сприяють її правильному розвитку. Установлені режимом процеси та процедури дозволяють виробити у дитини умовні рефлекси, у тому числі ті, що орієнтовані на час, тому важливо ввести дитину в ритм сну та неспання, годування о певній годині. Правильний режим, крім цього, сприяє правильному функціонуванню внутрішніх органів дитини, забезпечує її врівноважений, бадьорий стан, охороняє її нервову систему від перевтомлювання, а також створює сприятливі умови для фізичного та психічного розвитку дитини.

Недотримання режиму в шкільному житті дитини може викликати певні проблеми в активній, успішній роботі на уроці, у взаєминах з однолітками й учителем. Адже зрозуміло, що втомлена дитина поводиться примхливо та неконструктивно. Наприклад, бажання поїсти, почуття голоду в неслушну мить відволікає малюка, заважає, організуватися, створює дискомфорт.

Оскільки життя дітей організовують дорослі, велике значення має організованість їхніх батьків. Будь-якій людині для того, щоб успішно брати участь у будь-якому режимному процесі, потрібний певний проміжок часу для переключення з одного виду діяльності на інший, тому поспіх батьків, спізнення на заняття дезорганізовують дитину, викликають у неї почуття провини перед однолітками та вчителем. Заохочення батьками відмови дитини від денного сну або пізнього відходу до нічного сну викликає в дитини перевтомлення, знижує її працездатність і підвищує дратівливість. Усім відомо, що звичка — це друга натура. А звичні форми поведінки та реагування формуються завдяки особливостям поводження дорослих із дитиною, прагненням самого дошкільника наслідувати певний ідеал та дотримуватись режиму.

Чіткий, розумно організований режим — фактор достатньо суттєвий для формування у дитини гарних звичок. Упорядкуванню дитячої поведінки сприяє ритм життя, який забезпечує дитині зміну видів діяльності, привчає її, коли потрібно бути рухливою або посидючою, організованою, зібраною, підтягнутою,— тобто вміти підпорядковуватися загальному розпорядку.

Якщо перед дитиною постає необхідність підкорити себе розміряному загальному плину життя вдома, то від неї легше домогтися врівноваженої поведінки, а врівноважену дитину легше виховувати.

Поряд із цим зазначимо, що наполегливо і відразу відривати дитину від заняття або гри не варто: це може спровокувати конфліктні взаємини з нею.

Краще заздалегідь попередити, що через кілька хвилин необхідно зробити щось інше: потрібно надати дитині час внутрішньо підготуватися до закінчення заняття, допомогти спокійно перейти від одного виду діяльності до іншого, а якщо новий вид діяльності, який Ви пропонуєте дитині, об’єктивно корисний і неминучий, слід подати його дитині як нову, цікаву та дуже серйозну, майже дорослу гру. Не можна забувати про те, що маленькі діти дуже вразливі, їхня нервова система ще не сформувалася і через це її легко вразити. Про це завжди потрібно пам’ятати, і тоді стане зрозумілим, чому шкідливо перевантажувати дітей враженнями: навіть найприємніші враження, якщо їх надмірна кількість, не приносять дитині того задоволення, на яке помилково розраховують дорослі. Особливо шкідливі для дитині видовищні заходи, передбачені для дорослої аудиторії.

Телебачення не економить на передачах для дітей. Проте «допускати» до телевізора краще не раніше, ніж із чотирьох років. Телебачення відкриває перед дитиною такі світи, збагачує такими враженнями, яких ніщо не замінить. Однак якщо програми для малят ураховують особливості дошкільного віку та їхню здатність до концентрованої уваги, то решта телевізійних передач значно перевищують фізичні та психічні можливості дітей. Крім того, дітям складно зрозуміти зміст того, що відбувається на телеекрані під час недитячих передач, і вони досить часто роблять помилкові висновки.

Оптимальний час для перегляду телевізійних передач для дошкільника — 30 хвилин із перервою упродовж дня. Дошкільникам не слід переглядати вечірніх програм — це може їм зашкодити: нервова система дитини занадто збуджується саме у той час, коли її потрібно врівноважити та підготувати до відпочинку. У багатьох родинах стало доброю традицією закінчувати «робочий день» дитини дитячою передачею.

Подібна традиція для дітей перетворюється на «умовний сигнал», що навіює на них сон. Це найвдаліший час для того, щоб після перегляду передачі укласти дитину спати. У шість років загальна тривалість сну повинна становити 12 годин, з яких нічному сну слід відводити 10,5 години, а пообідньому — 1,5 години.

Можна припуститися помилки, якщо вважати, що дитина втомлюється через те саме, що й дорослі. Однією з характерних рис, властивих дітям, є швидка стомлюваність не від рухів (хоча їхнє передозування настільки ж шкідливе), а від неможливості рухатися або від одноманітної діяльності.

В основі цього явища — швидка стомлюваність великих м’язів і відповідних їм центрів нервової системи дитини. Якщо діяльність дитини різноманітна, отже, і робота відповідних груп м’язів і нервових центрів змінюється: м’язи та нервові центри, які не працюють у цей момент, немов би відпочивають, набираються сили. Якщо ж дитина тривалий час перебуває в статичному положенні (довго стоїть, сидить, слухає читання), то навантаження припадає на ті самі групи м’язів і нервові центри, які швидко стомлюються.

Дошкільники за день витрачають дуже багато енергії; для того щоб відшкодувати втрачену енергію, їсти їм необхідно достатньо багато. Якщо їжі вдосталь, організм дитини обов’язково отримає потрібну кількість калорій: почуття голоду зробить свою справу. Їжа, яку дитина з’їла без задоволення, механічно, засвоюється погано.

Крім того, якщо щоразу дитина змушена їсти за примусом, то в неї може сформуватися негативне сприйняття їжі взагалі. Постійні вмовляння, зауваження, нотації, покарання викликають у дитини неприємні емоції. Якщо ж подібна ситуація повторюється день у день, то неприємні відчуття, пов’язані з їжею, «запам’ятовуються».

Як наслідок, фізіологічний механізм апетиту буває настільки глибоко ушкоджений, що замість природного почуття голоду в дитини з’являється відраза до їжі при одному погляді на страви.

Апетит може втратити і цілком здорова дитина. Дорослим необхідно звернути увагу на те, чи не відшкодовує дитина капризами за столом брак уваги та любові.

Можливо також, що порушений сам режим харчування і дитина перебиває апетит солодощами та «перекусами».

Однаково шкідливим для дитини є як недостатнє, так і надлишкове харчування. За систематичного перегодовування дитині знадобиться максимальне напруження шлункової та кишкової секрецій для переварювання їжі. Таке зайве перенапруження викликає стійку відразу дітей до їжі. Дитина намагається звільнитися від надлишкової їжі частими відригуваннями або блювотінням. Нерозумно змушувати дитину з’їдати все, що дорослі поклали на тарілку.

Для того щоб уникнути конфліктів і сварок за столом, необхідно проаналізувати ситуацію і з точки зору дитини, і з точки зору дорослого.

Підбиваючи підсумки згаданого вище, зазначимо, що режим у житті дитини є одним із провідних чинників успішної навчальної діяльності в школі, обов’язковою передумовою врегулювання нервової системи дитини.

А також дивіться:

image thumb-zahistholodu thumb-mamaidetka2