Як розмовляти з дошкільником про смерть
Смерть вважається однією з найскладніших тем для обговорення з дитиною, особливо дошкільного віку. Але також це одна з невід’ємних складових життя, і уникнути розмов про неї неможливо. Діти хочуть знати, що таке смерть, і повинні навчитися переживати втрату.
Діти дізнаються про смерть у ранньому віці з казок і телепередач. Деякі зіштовхуються зі смертю родичів або домашніх тварин. Попри це, багато аспектів даного питання для дитини залишаються незрозумілими. Наприклад, дітям важко усвідомити, що смерть неминуча, трапляється з усіма людьми. Вони також не розуміють, що смерть означає зупинку всіх функцій організму. Діти часто вірять у те, що померла людина на небесах або під землею все так же продовжує виконувати звичні дії: їсти, спати тощо.
Скільки б разів ви не пояснювали малюкові причини смерті, він не може їх зрозуміти й думає, що смерть – це тимчасове явище. Навіть якщо дитина зіштовхнулася зі смертю близьких родичів, вона не допускає того, що це може статися і з нею.
Дошкільнята по-різному реагують на смерть. Не дивуйтеся, якщо дитина в такій ситуації стане сильно прив’язана до батьків, а її навички й мовлення повернуться на більш ранній рівень. Дитина може відмовитися ходити в дитячий садок, а її звичні заняття різко зміняться. Коли малюк бачить, як батьки та близькі відчувають горе, навколишній світ для нього стає загрозливим.
У деяких випадках дитина може ніяк не реагувати на смерть або її негативні емоції можуть поєднуватися зі звичайними іграми й веселим настроєм. Це теж нормально. Діти проживають горе не відразу, а частинами. Багато хто відкладає це почуття до того моменту, коли відчує себе в достатній безпеці, щоб його висловити. Цей процес може затягуватися на місяці або навіть роки, особливо у випадку втрати близької людини.
Дошкільник може проявляти дивну поведінку, наприклад, імітувати смерть в іграх. Хоча батьки зазвичай бачать у цьому нездорову реакцію, для дитини це цілком нормально – таким способом вона висловлює свої почуття з приводу смерті.
Як розмовляти з дитиною про смерть
Не ухиляйтеся від питань. Для дошкільника цілком нормально цікавитися питанням смерті, навіть якщо вона не торкнулася його безпосередньо. Розмова на цю тему в спокійній обстановці дозволить краще справлятися з ситуаціями, які завдаватимуть травм у майбутньому.
Відповідайте на питання дитини. Не бійтеся читати їй розповіді про дітей, які втратили родичів або домашніх тварин.
Давайте короткі, прості відповіді. Діти не можуть сприймати велику кількість інформації відразу. Найкраще пояснити дошкільнику смерть як зупинку фізичних функцій, ніж вдаватися в подробиці з приводу конкретного захворювання: «Дядя Ваня помер, і його організм більше не працює. Тепер він не може ні ходити, ні бігати, ні їсти, ні спати, ні бачити. Він не відчуває болю».
Також важливо дати дитині відповіді на важливі питання, наприклад, про те, хто подбає про неї у випадку смерті близьких, та інші.
Висловлюйте свої емоції. Проживання горя – це метод лікування у випадку втрати, який універсальний як для дітей, так і для дорослих. Не лякайте дитину надмірним виразом почуттів, але й не ховайте їх.
Поясніть дитині, що іноді дорослі теж плачуть, і зараз ви сумуєте за бабусею. Дитина дуже хвилюється з приводу змін у вашому настрої, і її занепокоєння посилиться ще більше, якщо вона буде бачити, що ви приховуєте від неї свої почуття.
Уникайте інакомовлення. Дорослі часто використовують описові фрази для позначення смерті: «спочивати з миром», «піти у вічність» тощо. Такі фрази збивають дитину з пантелику, тому краще не говорити, що бабуся «пішла» або «спить». Дитина може занепокоїтися з приводу того, що вона теж може померти, коли засне, або що ви можете не повернутися, коли йдете на роботу.
Говоріть дитині про смерть максимально просто: «Дідусь був дуже стареньким, і його організм більше не міг працювати». Якщо перед смертю дідусь хворів, переконайте дитину, що коли вона захворіє на застуду, вона від цього не помре. Поясніть, що хвороби бувають різними, і від більшості з них можна вилікуватися.
Будьте обережні, розповідаючи дитині про Бога й небеса. Зрозуміло, розмови про загробне життя безпосередньо залежать від релігійних поглядів, прийнятих у вашій родині. Але якщо ви говорите дитині про Бога й небеса, щоб її заспокоїти, будьте обережні: так ви можете ускладнити ситуацію.
Якщо ви говорите малюкові: «Бабусі зараз добре, вона на небесах», він може не зрозуміти: «Якщо бабусі добре, чому батьки сумують?» Якщо ви говорите: «Бабуся була такою гарною, що Бог забрав її до себе», він може подумати: «Якщо я буду поводитися добре, можливо, Бог захоче забрати й мене? Можливо, мені не потрібно поводитися добре, щоб залишитися разом з батьками?»
Можна використовувати таку фразу: «Ми всі сумуємо тому, що бабуся не з нами. Ми сумуємо за нею, але сподіваємося, що на небесах їй добре». Це прозвучить для дитини переконливо й не викличе в неї тривоги.
Будьте готові до різних реакцій. Діти не обов’язково відчувають горе з приводу смерті близької людини – вони можуть відчувати провину або злість. Переконайте малюка, що смерть сталася не через те, що він щось сказав або зробив. Будьте готові також до того, що дитина може відчувати злість до вас, лікарів або навіть до померлого.
У дитини також можуть частіше, ніж зазвичай, траплятися істерики. Це спосіб висловити смуток (хоча сама істерика виникає зовсім з іншого приводу) або реакція на напружену обстановку в будинку.
Будьте готові до того, що малюк буде часто повертатися до цього питання. Він може задавати одні й ті ж питання знову й знову, намагаючись зрозуміти, що таке смерть, і впоратися зі своїми почуттями. У нього також з’являться нові питання в міру розвитку пізнавальних навичок, які посилюють його тривогу. Не турбуйтеся про те, що ви відразу ж не дали дитині адекватну відповідь на її питання – вона буде повертатися до цієї теми знову й знову. Запасіться терпінням і відповідайте на її питання.
Шануйте пам’ять покійного. Дітям потрібні конкретні способи для того, щоб висловити скорботу з приводу втрати близької людини. Можливо, дитина ще не готова до того, щоб бути присутньою на похороні, але вона може зробити щось на згадку про покійного, наприклад, запалити вдома свічку, заспівати пісню, намалювати малюнок або взяти участь у будь-яких сімейних ритуалах.
Якщо малюк хоче бути присутнім на похороні, заздалегідь поясніть йому, що буде відбуватися: як буде виглядати покійний, що таке труна, як можуть поводитися присутні. Поясніть усі деталі, з якими зіштовхнеться дитина.
У таких ситуаціях добре нагадати дитині про щасливі моменти, які вона провела разом з покійним: «Пам’ятаєш, як ви з бабусею ходили в ліс? Їй так подобалося гуляти з тобою».
Обговорюйте події, які травмують. Якщо ваша сім’я пережила викидень, ви з чоловіком незмінно відчуваєте горе. Але дитина теж хвилюється в таких ситуаціях, хоч і має досить туманне уявлення про вагітність.
Дитина може відчувати себе винною або засмучуватися через те, що тепер вона не зможе побути в ролі старшого брата (чи старшої сестри). Її потрібно переконати в тому, що подібні випадки відбуваються нечасто, особливо якщо ви плануєте народити ще одну дитину.
Поясніть, що ненароджені діти зазвичай володіють слабким здоров’ям і не здатні вижити. Дозвольте малюкові попрощатися з ненародженим братом або сестрою, намалювавши йому малюнок або приготувавши подарунок.
Не применшуйте смерть домашніх тварин. Найчастіше діти зіштовхуються з даною темою, переживаючи смерть домашніх тварин, для них це дійсно трагічна подія. Собака або кішказазвичай стають дитині справжнім другом і джерелом безумовної любові. Дитина може бути прив’язана й до папуги, і до акваріумних рибок. Постарайтеся не вживати фраз типу: «Не переймайся, наш домашній улюбленець зараз на небесах» – це дає зрозуміти, що її смуток недоречний. Замість цього висловіть своє співчуття з приводу втрати. Будьте готові до таких же розмов і питань, як і у випадку смерті близької людини.
Навчіть малюка правильно сприймати звістки про смерть у новинах. Дитина може спокійно ставитися до того, що по телевізору часто повідомляють про смерть відомих людей, а також про стихійні лиха й війни. Але вона зауважує, коли ви турбуєтеся з приводу подібних новин, а також чує, що дорослі обговорюють між собою ці події.
Заспокойте дитину, пояснивши їй, що «Війна йде далеко, і в ній беруть участь різні люди», і що це вас турбує. Але ви поруч і зробите все для того, щоб вона була в безпеці.
Постарайтеся повернути дитину до нормального життя. Не дозволяйте їй відмовлятися від звичних занять і способу життя через те, що вона переживає втрату. Попри складні події, малюк не повинен втрачати почуття безпеки.
Зрозуміло, деякий час дитина буде відчувати смуток. Але чим раніше вона повернеться до звичного способу життя, тим легше їй буде впоратися з втратою. Вона повинна вчасно лягати спати, прокидатися, приймати їжу, ходити в садок й спілкуватися з друзями.
Зверніться по допомогу до своїх друзів або родичів. І пам’ятайте: перш ніж допомогти дитині повернутися до свого звичайного розпорядку, ви повинні самі зробити це.
Не соромтеся звернутися по медичну допомогу. Якщо ви бачите, що дитині важко впоратися зі своїми почуттями (наприклад, у неї проблеми зі сном або вона схильна до депресії), зверніться по допомогу до психолога.
