





Вже до початку дошкільного віку, тобто до трьох років, можна говорити про наявність у дітей всіх видів емоцій, які переживають дорослі. З погляду розвитку особистості, важливою є не тільки наявність розвинених емоцій, а й те, наскільки дитина здатна розуміти ті або інші емоційні прояви, як свої власні, так і оточення. Починаючи з чотирирічного віку в дітей розвивається здатність розрізняти емоції, що проявляється зовні (наприклад, радості або смутку), що чітко формується до шести років. Це можливо завдяки розвиненій мові, що розширює можливості спілкування дитини. Спілкуючись з батьками,вихователями, однолітками, дитина стикається з усім спектром емоційних стосунків.
Є різні типи сприйняття емоцій. Наприклад, коли дитина зіставляє вираз обличчя людини з ситуацією, в якій перебуває (або може перебувати). У цьому разі висновок про емоційний стан буде відповідати адекватній, з погляду дитини, цьому стану ситуації. Так, позначаючи емоцію всміхненої людини, малюк каже: «Він, напевно, мультик дивиться», а наступної: «Його собака вкусив». Такий тип сприйняття називається довербальним, тобто такий, що не отримує словесного визначення емоції.
Діти старшого віку здатні називати емоцію, однак оскільки сприйняття має поверхневий характер, то і визначення виходить нечітким. Наприклад, про ту саму емоцію усміхненої людини дитина каже: «Він веселий», а насупленої «Він розсердився на когось».
Ближче до п’яти років починають виділяти елементи вираження емоцій (найчастіше ока). У нашому прикладі це прозвучить так: «У нього очі хитрі, отже, він веселий» і «Обличчя в нього сердите. Напевно, злиться».
Ефективність в розрізненні емоцій залежить не стільки від досвіду дитини, а й від способу вираження емоції. Наприклад, емоції страху і подиву означаються дітьми чотирьох – п’яти років переважно за мімікою і позами. Радість і смуток – за виразом очей і інтонацією голосу. У разі впізнання гніву провідним типом сприйняття емоцій у цьому віці виявляється враження від усієї людини і її поведінки загалом.
Чому розуміння емоцій дитиною ставиться до необхідних показників його особистісного розвитку? Включена у безліч стосунків з оточуючими людьми, дитина постійно перебуває перед вибором певної моделі поведінки. Вибір обумовлений багатьма причинами: віком, статусом, значущістю для дитини учасників спілкування, ситуацією спілкування, особистісними особливостями та настроєм дитини і оточуючих її людей, тим, наскільки комфортно дитина себе почуває в цій ситуації, тощо.
У дошкільному віці дитина засвоює мову почуттів – прийняті у суспільстві форми вираження найтонших відтінків переживань за допомогою поглядів, посмішок, жестів, інтонацій голосу і т.п.
Як бачимо, емоційний бік посідає одне з важливих місць у побудові міжособистісних стосунків. Невміння диференціювати емоції – свої й оточуючих – призводить до вибору неадекватної моделі поведінки, і як наслідок негативної реакції оточення.
Розуміння дитиною емоційних станів загалом тісно пов’язане з рівнем сформованості Я – концепції (системи уявлень дитини про себе і навколишній світ). Що він вище, то швидше дитина навчиться орієнтуватися в способах емоційних проявів і виборі найбільш відповідної ситуації моделі поведінки. Що більше дитина дізнається про себе та навколишній світ, то краще усвідомлює свої дії відповідно до ситуації, в яку потрапляє. Спілкуючись та взаємодіючи з дітьми, ми даємо їм можливість вправлятись у своїх баченнях себе та світу, розвиваємо їх критичність, показуємо різноманітність шляхів розв’язання життєвих проблем. Навчаючи любити себе, ми спонукаємо до розуміння, любові та поваги своїх ближніх, закладаючи моделі неагресивної, доброзичливої, розуміючої, адекватної поведінки дитини.