Хлопчики та дівчатка: психологічні розходження

Нагадаємо, що вже в момент зачаття дитина одержує головне для того, щоби стати чоловіком чи жінкою – набір статевих хромосом. Подальше залежить від умов розвитку й виховання. Порівняємо це з фотознімком: його зміст цілком визначається в момент, коли спрацьовує затвор фотоапарата. І нічого іншого на знімку з’явитись уже не може – його можна лише нормально проявити або зіпсувати.Але стати реальним знімком він може лише після того, як буде проявлена плівка. Питання: коли виник знімок? У момент спрацювання затвора чи в момент проявлення плівки? Правильна формула така: спочатку закладається природа явища (робиться знімок), а потім формується його образ (проявляється плівка). Важливо розуміти це й у доповненні до проблеми статевих розходжень.Статева приналежність закладається в момент запліднення. Саме нею визначається характер реакцій на умови розвитку. І було би безглуздо припускати, що до якогось моменту статева приналежність «не має права» себе виявляти – природно, у специфічній для кожного віку формі та ступені.

Отже, психологічні розходження хлопчиків і дівчаток.

По-перше, це розходження в реакціях на оточуючу дійсність, у тому числі й на суспільні події. Розходження у спрямованості інтересів і схильностей. По-друге, це етапи дозрівання психіки, необхідні для того, щоб людина стала здатною мати власне потомство. Інакше кажучи, люди чоловічої й жіночої статі в суспільстві як громадяни і як потенційні сексуальні партнери, які згодом створюють родину й дітей, яких народжують.Розходження між хлопчиками та дівчатками можна виявити ще до народження: хлопчики зазвичай сильніше штовхають матір (при ворушінні плоду). Фізично (у середньому) хлопчики сильніше. Вони голосніше й наполегливіше кричать, коли голодні. Вони народжуються з великою вагою (на 200-300 г більше), раніше починають тримати голову у вертикальному положенні й на животі – іноді здатні на це в перші ж дні після народження.Уже в ранньому віці виявляється розходження: виховання дівчинки та догляд за нею звичайно пов’язані з безліччю дрібних турбот і занепокоєнь, чого, як правило, при вихованні хлопчика та догляді за ним немає. Але зате протягом більш тривалого часу дівчинки знаходяться «при матері» – поруч, неподалік і т. д. Хлопчики ж у міру дорослішання схильні віддалятись на більш значні відстані, що породжує занепокоєння батьків.

З віком розходження між хлопчиками та дівчатками стають усе більш виразними. Ці розходження виявляються задовго до статевого дозрівання й не визначаються характером виховання: від нього залежить лише манера їх прояву.

Прийнято вважати, що дитина неусвідомлено наслідує поведінку батьків своєї статі: хлопчик – батька, дівчинка – матері. При цьому, вибираючи ті самі заняття або беручи участь у загальній грі, вони поводяться по-різному. Наприклад, допомагаючи батькові що-небудь майструвати, хлопчик прагне повторити його дії, працюючи з інструментом. Дівчинка ж цілком може задовольнятись лише участю в загальній справі самим фактом допомоги та допоміжною роллю.

Розходження у сприйнятті простору й часу

Жіноча стать гірше відчуває хід часу – очевидно, позначається більш висока емоційність. Справа в тому, що саме емоційний стан людини визначає суб’єктивне сприйняття часу. Будучи об’єктивно найдужчим фактором буття, час суб’єктивний для кожного тече по-різному. І до того ж неоднаково при різних подіях. Іноді години «пролітають» як хвилини, а іноді хвилини суб’єктивно розтягуються «до нескінченності». Емоції здатні «поглинати» або підкоряти собі увагу, і тому людина перестає сприймати хід часу.Що стосується простору, то не випадково хлопчики віддають перевагу іграшкам – предметам переміщення, впливу, перетворення. До першого відносяться машини, літаки, космічні кораблі тощо. До другого – інструменти та зброя. І до того ж, саме чоловіча стать схильна розбирати ціле на частини – і не тільки в уяві (аналіз), а й у реальності. Це помітно вже з раннього віку. Навпаки, дівчинки віддають перевагу іграшкам – імітаціям живих істот (ляльки, плюшеві ведмедики тощо) і засобів, що сприяють повсякденному життю (предмети побуту, меблі, посуд та ін.). У свідомості дівчинки з раннього віку домінує людина, і все, що з нею пов’язано. Звідси й особливості вибору іграшок.Простір, що представляє для дівчинки інтерес, порівняно невеликий. Однак він ретельно, до дрібниць пророблений та актуально відбитий у свідомості. Навпаки, у хлопчика простір, у якому знаходяться цікавлячі його об’єкти, практично не обмежений. Звідси саме інтерес до засобів транспорту (літаки, пароплави, машини й інша техніка). Разом із тим і з цієї причини багато чого з безпосереднього оточення вислизає з його уваги, недостатньо відбивається у свідомості. І часто в домашніх справах, у побуті хлопчики безпомічні, хоча й цікавляться польотами в космос, подорожами та пригодами. Багато чого залежить і від виховання: дівчинку частіше залучають до домашнього господарства. Однак це робиться не всупереч її схильностям. Хлопчики ж, як правило, виявляють менше інтересу до домашніх (господарсько-побутових) справ.

Розходження у спрямованості інтересів

Дівчатка схильні до піклувальної діяльності – доглядати, няньчити, виявляти турботу. І взагалі, взаємини людей у сфері інтересів жінки займають більше місця, ніж у сфері інтересів чоловіка. Старші сестри частіше поправляють своїх молодших братів, коли останні починають говорити, ніж старші брати своїх молодших сестер. Дівчинки схильні повчати, наставляти, критикувати своїх молодших братів чи однолітків. Подібне не помічається у стосунку старших братів до своїх сестер чи хлопчиків до дівчинок узагалі.Тяга жіночої статі до всього живого має інтуїтивний характер і виявляється в будь-який момент життя. Тяга до живого в чоловічої статі має характер усвідомленого інтересу, якщо, звичайно, такий інтерес з’являється. Саме з цим пов’язано й те розходження, що дівчинки та жінки більше схильні до збереження цілісності речі і лише модифікації її зовнішнього вигляду: прикраси, оформлення, а також узгодження між предметами. Вони не схильні до розкладання цілого на частини й не мають відповідних пізнавальних інтересів. І якщо іграшки дівчинки знаходяться в незадовільному стані, то це скоріше наслідок її неакуратності. Жалюгідний же стан іграшок хлопчика ще несе на собі ознаки прояву його пізнавальних інтересів: спочатку розібрати на частині, а потім кинути.Дівчатка, як правило, використовують іграшку за призначенням, роблячи помилки в її застосуванні лише через незнання. Хлопчики ж можуть пристосовувати іграшку до різних цілей, часто не за призначенням, усвідомлено знаходячи для неї несподівані застосування. Їх більше цікавить устрій іграшки, ніж її призначення. Звідси вся та численна розібрана або розламана техніка в їхньому «господарстві». Та й господарством це назвати набагато важче, ніж іграшки та речі дівчинки. Характерно, що й саме знайомство хлопчика з іграшкою часто починається з того, що він лізе всередину – подивитись, як вона влаштована, так і не випробувавши її у справі.

У конструктивних іграх хлопчики виявляють більше винахідливості. Вони будують міста, залізниці, приділяючи увагу головним чином самим конструкціям. В аналогічних умовах дівчинка будує не міста, замки, вокзали, а будинок, але зате з меблями, предметами побуту, з різними прикрасами. Таким чином, символічно охоплюваний проектами простір (обсяги) істотно більше у хлопчиків. У дорослих – те ж саме розходження.

Наприклад, важко уявити собі ситуацію, коли жінка-художник узялася би створювати щось подібне до панорами Бородінського бою чи оборони Севастополя – це чуже для жіночої психології. Хоча на полі бою, надаючи допомогу пораненим, жінки виявляли самовідданість, мужність, героїзм.

Творчість чоловічої статі в більшій мірі має інноваційний характер, тоді як творчість жіночої статі – життєстверджуючий, упорядкувальний, декоративний. І не випадково, що при покупці автомобіля чоловік, як правило, вибирає марку (потужність мотора, ходові якості), а жінка – характер фарбування й оформлення салону.

Перевага хлопчиків у просторовій пам’яті виявляється в тому, що вони краще знають прилягаючу до будинку територію, відносне розташування тих чи інших об’єктів, транспортні маршрути. Навіть дорослі жінки нерідко не знаходять слів для того, щоби пояснити, як проїхати в яке-небудь добре відоме їм місце. І охоче вдаються в подібних випадках по допомогу чоловіка. Самі ж вони описують не схему розташування об’єктів і характер маршруту (план, вид «зверху»), а послідовність дій, даючи пояснення типу: спочатку повернете ліворуч, потім два рази праворуч, потім побачите магазин і т. д. І не випадково саме жінки частіше, ніж чоловіки, плутають праву й ліву сторони.

Узагалі, здатність чітко розрізняти праве та ліве цілком повинно сформуватись не пізніше десяти років. Якщо це не відбулось, на запитання, де в неї ліва (права) рука, людина може відповісти правильно, лише трохи подумавши, – немає автоматизму. Але в житті для таких роздумів не завжди є час.

Те, що жінки гірше чоловіків розрізняють праве й ліве, у тому числі й на собі, є забавним контрастом з тим фактом, що взагалі своє тіло вони знають краще, ставляться до нього з великою увагою, критичніші до своєї зовнішності. Мабуть, себе жінки сприймають у зв’язку переважно зі своїми переживаннями, тоді як чоловіки – у співставленні із зовнішніми об’єктами. І коли чоловік каже: «Ідіть праворуч», додаткові уточнення зазвичай не потрібні. Якщо ж це каже жінка, корисно буває уточнити, що при цьому мається на увазі. Інакше може бути й так, що вас спрямують у протилежному до необхідного напряму.

Це добре погоджується з розходженнями зорового сприйняття, емоційних реакцій, характеру мислення чоловічої та жіночої статі. Ми порівнюємо це з розходженнями в тому, що людина бачить у видошукачі фотоапарата з довгофокусним і ширококутовим об’єктивом. Бачення жінкою навколишнього подібне його розгляданню через довгофокусний об’єктив: кожний об’єкт, що попадає в поле зору, видно крупно, детально, яскраво. Але більше одного об’єкта при цьому в поле зору не попадає. Щоби побачити інший об’єкт, треба змістити погляд. І тоді новий об’єкт теж буде видно крупно, яскраво, детально. Але зате колишнього вже видно не буде. Інша справа ширококутовий об’єктив, якому відповідає чоловіче бачення світу. Одночасно безліч об’єктів, але вони не такі великі і не такі яскраві, як у жінки. Загальний вигляд і план розташування об’єктів у чоловіків переважає над деталями та враженням від кожного з них.

У дівчинок уже з перших місяців життя спостерігається більш висока чутливість до звуків. Не випадково вони починають говорити на кілька місяців раніше хлопчиків, що чимало, оскільки це приходиться на вік півтора-два роки.

Розходження в поведінці

Із психологічними розходженнями, що виявляються з раннього віку, пов’язані і кращі реакції дорослих чоловіків і жінок на достоїнства іншої статі. Не даремно сказано: «Чоловік любить очима, а жінка – вухами». Найважливішим параметром статевого підбору для чоловіка є зовнішні якості жінки: обличчя й фігура. Для жінки ж не менш важливі розумові здібності чоловіка і те, що і як він каже, поряд з його активністю. Нагадаємо частівку: «Хорошо того любити, хто уміє говорити». Те, що говорить жінка, цікавить чоловіка менше – у порівнянні із зовнішніми достоїнствами. Зрозуміло, крім випадків такої дурості й такої порожньої балаканини, перед якими можуть потьмяніти й явні достоїнства зовнішності.Підвищений інтерес до людей та їхніх взаємин породжує в жінок таку особливість поведінки, як пліткарство. Плітка – це обговорення поведінки та взаємин кого-небудь і висування своїх версій на цей рахунок.Уже до підліткового віку ясно, що пліткарство – риса переважно жіночої статі. Хлопчиків-підлітків у ролі пліткарів уявити важче, хоча серед дорослих чоловіків і бувають видатні «фахівці» цієї справи. Але статистично – явно рідше, ніж серед жінок. Вирішальне значення, очевидно, має той факт, що чоловіків більше цікавлять віддалені предмети та явища. Їжею ж пліток є в основному повсякденне життя й побутові справи – а саме тут і лежить значна частка інтересів жіночої статі.

Добре спланована і з визначеним (у тому числі й політичним) наміром плітка – це вже інтрига. Тут частіше «відрізняються» чоловіки. Сенс інтриги – шляхом використання якої-небудь інформації особистісного плану змінити розміщення сил, характер взаємин значущих діючих осіб. Наприклад, нарочито сприяти тому, щоб зіпсувати відносини між А й В – в інтересах С. Зрозуміло, що пліткарів більше серед жінок, інтриганів – серед чоловіків. Якщо ж підійти до цього питання з погляду професії, то плітка ближче спеціальності «репортер світської хроніки», тоді як інтрига – спеціальності «політик».

Жінки краще пристосовуються до обставин, швидше знаходять собі місце при різних змінах, легше «вписуються» у нову обстановку. Вони більш чутливі до міжособистісних відносин і тонше реагують на норми своєї соціальної групи. Разом із тим чоловік – представник суспільства в родині. І він же – представник родини в зовнішньому світі. Ще в минулому столітті було сказано: «Не підлягає сумніву, що носієм громадської думки є чоловік, а носителькою суспільного почуття – жінка».

Як відзначав один німецький учений, «Добре вихованих дівчинок ми зустрічаємо набагато частіше, ніж добре вихованих хлопчиків. Взірцевість є специфічно жіночою чеснотою». Разом із тим «взірцевість» дівчинок, що настільки часто радує недосвідченого педагога й настільки мила серцю аматорів тиші в дитячому колективі, може ввести в оману. Варто виходити з того, що в цілому моральний рівень хлопчиків і дівчинок однаковий. І немає ніяких підстав у цьому плані ставити одну стать вище іншої, незважаючи на те, що самі моральні поняття формуються трохи раніше в дівчинок. Якщо вам здається, що дівчинки у вас гарні, а хлопчики бешкетні, неслухняні і т. д. – не зваблюйтеся: значить, ви просто не зауважуєте чогось істотного.

Типовий приклад розходжень у поведінці. На зміні дівчинки тихо стоять осторонь і дають оцінку тому, хто йде повз них. Ось пройшла вчителька, і дівчинки потихеньку хихикають услід, обговорюючи деталі її одягу, зачіску, манеру триматись. Ні про що подібне не думаючи, рятуючись від переслідування приятеля, по коридору мчиться хлопчик. І з розмаху налітає на вчительку. Природно, він відразу ж одержує зауваження чи покарання. Причому «тиха» поведінка дівчинок відразу ставиться йому у приклад.

А тепер, знаючи ситуацію в цілому, поставте себе на місце вчительки та скажіть: хто поводиться «краще» – хлопчик чи дівчинка? І якій поведінці ви віддаєте перевагу? Вам подобається, щоб хтось обговорював та оцінював кожний ваш крок і кожну деталь вашої поведінки та зовнішності? Хлопчикам же цілком достатньо загальної оцінки вчительки: «зла» вона чи «добра». І більше вони до цього питання не повертаються.

Розходження між хлопчиками та дівчатками виявляються й у тому, що дівчатка схильні частіше апелювати до старшого. В аналогічних ситуаціях вони частіше скаржаться на хлопчиків, ніж хлопчики на дівчаток. Це може ввести в оману недосвідченого педагога чи батьків, тому що сторона, що скаржиться, мимоволі сприймається як сторона потерпіла. Хоча часто це далеко не так. Часом недосвідчений учитель правим уважає того, хто поскаржиться першим. У таких випадках починає розцвітати ябедництво.

Жіноча стать узагалі більше схильна вірити авторитетам і спиратись на авторитет у скрутних випадках. Але до правоти чи неправоти це не має ніякого відношення.

Дівчата більш виконавчі. Часто їх вистачить переконати, що «так треба». Хлопчики ж повинні самі переконатись у необхідності визначених дій. У навчальних закладах, де громадська робота проводиться творчо, співвідношення, в якому беруть участь хлопчики та дівчинки, приблизно рівне. Але чим вона більш формальна, тим значніше чисельна перевага дівчинок на «керівних» посадах. І тим пасивніше хлопчики.

Коло інтересів хлопчиків ширше, ніж дівчаток. Відповідно до цього в їхньому словниковому запасі більше слів, що позначають віддалені предмети та загальні поняття.

По матеріалам: Освіта.ua