ВИХОВУЄМО КРЕАТИВНІСТЬ
Базова програма розвитку дошкільника “Я у Світі” впер¬ше в освітньому просторі України заявила креативність як одну з пріоритетних ліній розвитку дошкільника. Це зроб¬лено з кількох причин:
1. Щоб привернути увагу педагогів до лінії розвитку до¬шкільника, відсутньої в попередніх програмах, проте вкрай акгуальної сьогодні.
2. Для диференціації близьких, проте відмінних понять “творчість” та “креативність”.
3. Через важливість введення в обіг нової категорії, вне¬сення до планів педагогічної діяльності напряму, пов’язано¬го з розвитком креативності дошкільників, контролем та оцінкою його реалізації.
4. Щоб розширити коло застосування педагогами понят¬тя “творча активність”.
5. Для вироблення стратегії і тактики створення у до¬шкільному навчальному закладі сприятливих для розвитку креативності дошкільника умов.
Детальніше спинимося на кожному з означених аспектів, що допоможе педагогові свідомо поставитись як до самої проблеми, так і до вибору шляхів її розв’язання.
Перший. Розвиток креативності як здатності до творчості набуває сьогодні такої значущості тому, що вона є базовою якістю особистості, її ядром, центральною характеристи¬кою. Оскільки заявлена концепцією освіти XXI століття особистісно орієнтована модель має впроваджуватися у житгя, час повернутися обличчям до природної здібності дитини творити, підтримати її, створити для її прояву сприятливі умови, стимулювати прагнення дошкільнят ро¬бити по-своєму, виявляти оригінальність. На жаль, безліч шаблонів, зразків, готових орієнтирів, запропонованих до¬рослими дитині для відтворення, притлумлюють її прагнення до творчості. Вельми часто воно лишається незатребуваним, потенційним, ресурсним. Тобто таким, що не актуалізуєть¬ся, гальмується.
Розвиток сучасної дитини як особистості передбачає мак-симальну реалізацію нею своєї активності, самостійності, творчої ініціативи, прагнення обирати на власний розсуд шляхи й засоби досягнення цілей, намірів, реалізувати свої власні потреби та інтереси. На жаль, виховання і навчання орієнтоване не на формування в неї механізму саморозвит¬ку, а на те, щоб виховати особу, яка б у своїй діяльності та поведінці відтворювала соціально задані зразки. Дошкіль¬ний заклад ніби бере на себе обов’язок передати суспільству істоту, здатну функціонувати у заданих дорослими умовах. А це аж ніяк не сприяє розвитку творчості дошкільника, його вміння самоорганізовуватися, приймати елементарні рішення, проявляти вигадку й фантазію, висловлювати влас¬ні судження, довіряти власним самооцінкам.
Жорстка обумовленість розвитку дошкільника виховни¬ми і навчальними впливами призвела до того, що творчу активність теж почали розглядати як похідну цих впливів. Поширеним виразом у практиці дошкілля є “формування творчості”, тобто надання творчості певної форми (?!). Про¬яв такого підходу — заняття “за задумом”, на початку яких вихователь пропонує дітям пригадати все, чого їх навчали раніше, і відтворити щось з уже знайомого. Це формує ви-конавця розпоряджень дорослого, зумовлює становлення одноманітних форм свідомості та поведінки дошкільника. Щоб спонукати дитину до прояву творчої активності, слід з довірою поставитися до її природної схильності діяти на власний розсуд, самостійно перетворювати життєві вражен¬ня, покладатися на власний досвід.
Саме включеність індивідуального досвіду дошкільника у процес пізнання робить його власне розвивальним, сприятливим для розкриття внутрішніх сутиісиих сил.
Творча активність дошкільника має два тісно пов’язані між собою, проте не тотожні джерела — навчально-виховні впливи людей, що навколо (насамперед дорослих), та осо¬бистий досвід самої дитини, який включає досвід її індиві¬дуальної взаємодії зі світом та результати попереднього навчання і виховання. Якщо перше джерело задає норматив¬ну побудову учбової діяльності як моделі суспільно вироб-лених форм пізнання, то друге несе у собі риси “відкри¬тості” світу, цілісне (подекуди неусвідомлене) ставлення до навколишньої дійсності, відображення особистісно значу¬щих для дошкільника аспектів життя, які не завжди є істот¬ними з погляду дорослого.
Включення індивідуального досвіду в засвоєння до-шкільником інформації подекуди може спровокувати своє¬рідний “розрив” логічних схем міркування дорослого та дій, вироблених суспільною практикою. Водночас воно сприяє створенню дитиною оригінального продукту, що й характе¬ризує творчість як особистісний процес.
Оскільки один і той самий результат (навіть вельми продуктивний) може бути отриманий у різні способи — як ефективні, так і маяорацюиштщ аналізувати й оці¬нювати слід процесуальний бік діяльності
Тобто у полі уваги має бути не лише те, що зробила ди¬тина (тобто кінцевий продукт), а й те, як саме вона діяла — відтворювала запропоновану схему чи перетворювала її на основі суб’єктивного досвіду. Технологія засвоєння знань обов’язково має включати досвід творчості самого виконавця.
Реалізація досвіду творчості передбачає створення пе¬дагогом різноманітних умов, які поєднують принципи ін¬дивідуальності й варіативності. Чим різноманітніше сере¬довище дошкільного закладу, тим легше дитині проявляти самостійність, критичність, творчу активність. Урахування індивідуальних інтересів та переваг, довірчі форми спілку¬вання з дитиною, надання їй права на вільний вибір, відсутність жорсткої регламентованості буття — важливі умови для розвитку креативності як базової якості особистості
середовища.
Другий. Переважна більшість вихователів, вживаючи поняття “творчість”, мають на увазі як особистість, так і її діяльність, що не зовсім правомірно. Обґрунтуємо позицію. Коли увага концентрується на проявах діяльності дитини, цілком доцільне використання висловлювань на зразок “творчі прояви”, “творчі дії”, “творчі досягнення”. Якщо ж характеризуємо особистість, здатність до творчої діяльності, варто оперувати поняттям “креативність”. Поки що це по-няття не стало поширеним у практиці дошкілля, проте його наявність у новій Програмі зобов’язує ввести його до актив¬ного словника педагога. Щоб полегшити цей процес, наве¬демо схему, яка допоможе диференціювати зміст понять “творчість” і “креативність”.
ТВОРЧІСТЬ
Особливий вид активності нерегламентованого перетворювального характеру.
КРЕАТИВНІСТЬ
Загальна здібність дитини, її здатність до творчості. Одна з базових якостей особистості. Комплекс інтелектуальних та особистісних якостей, що сприяє становленню і прояву творчості.
Таким чином, характеризуючи активність дошкільника в усіх видах діяльності (ігровій, предметно-практичній, учбо¬вій, спілкуванні) та формах активності (фізичній, соціаль¬ній, моральній, емоційній, пізнавальній, мовленнєвій, худож¬ній), слід кваліфікувати їх як більш або менш творчі. Творчість — це активність дитини, спрямована на створен¬ий нового продукту в нерегламентованій ситуації.
Аналізуючи та оцінюючи особистісні якості, здібності дошкільника, педагог вживає поняття креативність. Показниками її сформованості в дошкільника є:
• чутливість до проблем, готовність їх розв’язувати влас¬ними силами; відкритість новим ідеям, інтерес до не¬відомого;
• схильність руйнувати чи змінювати стереотипи, від¬мовлятися від шаблонів, відходити від зразків; спро¬можність виходити за рамки заданої іншими ситуації;
• швидкість аналогій, протиставлень, асоціацій;
• загострене сприйняття неточностей, недоліків, відхи¬лень, незвичності, складності;
• уміння підійти до проблеми з різних точок зору;
• уміння вносити щось нове, видавати оригінальні ідеї, розв’язувати нові завдання, досягати незвичних ре¬зультатів;
• пошуково перетворювальне ставлення до дійсності;
висока пізнавальна активність; допитливість;
• уміння швидко переходити від одного способу розв’язання до іншого; переключатися; переконстру¬йовувати елементи в нових комбінаціях (комбінаторні властивості);
• дотепність, почуття гумору, інтерес до парадоксів;
• сміливість та незалежність суджень; здатність до по¬становки власної мети;
• об’єктивність суджень, неупередженість оцінок;
• самокритичність, здатність посміятися із себе;
» використання різних форм доказів;
• уміння помічати зв’язки між ознаками, формально між собою не пов’язаними;
• здатність сприймати об’єкти комплексно, цілісно, ви¬діляти в них головне, істотне, відкривати потенційне;
• розвинена уява, метафоричність (створення фантасти¬чних ідей);
• уміння дивуватися;
• здатність прогнозувати, передбачати, висувати гіпоте¬зи, робити припущення;
• орієнтація на високі стандарти якості, ідеальні еталони.
Якщо діяльність дошкільника характеризується більшіс¬тю з означених особливостей, це означає, що його можна вважати креативом, практично та інтелектуально продуктив¬ною особистістю.
Педагог має усвідомлювати: розвиток у вихованців креативних здібностей — важлива мета навчально-виховного процесу. Креативними мають бути як процес діяльності, так і її результат, як процес виховання, так і навчання старших дошкільників.
Основні етапи творчого процесу:
• Виникнення в дитини відчуття неясності чогось (поява проблеми).
• Виникнення ряду запитань до дорослого, однолітків, самої себе.
• Виділення значущих для успішного розв’язання проблеми елементів, диференціація головного і дру¬горядного.
• Усвідомлення проблеми.
• Формулювання гіпотези.
• Пошук і знаходження розв’язку.
У реальному житті дошкільникові доводиться виконува¬ти як творчі (цілком нові, незнайомі або з елементами новиз¬ни), так. і нетворчі (які містять готову логічну програму, передбачають шаблонне рішення) завдання. Надаючи пере¬вагу завданням творчого характеру, вихователь виховує в старших дошкільнят інтерес до складних завдань (практич¬них, інтелектуальних, комунікативних), бажання виконува¬ти їх самостійно, ризикувати без шкоди здоров’ю, не бояти¬ся помилитися.
Третій. Важливо, щоб кожний сучасний вихователь зба¬гатив свій активний словник поняттям “креативність”, почав ним оперувати, вживав його при складанні планів та прове¬денні педагогічних заходів.
Четвертий. Поняття “творчість” та “креативність” педа¬гоги традиційно вживають, коли йдеться про художню діяль¬ність дошкільника — музичну, образотворчу, літературну, театралізовану. Вкрай рідко про творчу активність згадують у зв’язку з іншими видами діяльності — пізнавальної, мо¬ральної, комунікативної. Майже ніколи педагоги не харак¬теризують особистість вихованця в контексті творчого (не-творчого) ставлення до життя в цілому. А тим часом Базова програма орієнтує освітян на формування в дошкільнят кре-ативності як загальної здібності, творчості як здатності до конструктивної перетворювальної активності. Отже, варто поступово розширювати простір використання понять “твор¬чість” і “креативність”, не обмежуючись лише характерис¬тикою художньої діяльності вихованців.
П’ятий. Для прояву дитиною творчої активності, важли¬во забезпечити їй розвивальне середовище, бо ж творчість не формують, а стимулюють! Щоб вона проявлялася й розви¬валася, педагог має створити в дитячому садку сприятливі умови, для чого треба вміти допомагати дітям задовольняти природне прагнення до креативності. З цією метою доціль¬но використовувати розвивальні завдання; правильно оці¬нювати досягнення дітей у творчій діяльності; не перерива¬ти творчого процесу; утримуватися від використання негативних оцінок під час прояву дитиною творчої актив¬ності; без критики приймати всі дитячі твердження, не зло¬вживати гальмівним впливом критичних зауважень; створи¬ти ситуації вільного спілкування, обміну думок.
Педагог має диференціювати різні стадії прояву дошкіль¬ником творчої активності. їх чотири:
Перша стадія: наслідування — копіювання готового. Потрапляючи у нову ситуацію, дитина репродукує готовий спосіб дії, повторює його за дорослим заради досягнення бажаного результату.
Друга стадія: творче наслідування — внесення еле¬ментів новизни, прояв самодіяльності без внесення істот¬них змін у запропоновану іншими схему дій, зразок, ідею. Це -— перша заявка дитини про себе, своє бажання самови-разитися. Саме на цій стадії вона ознайомлюється з різни¬ми варіантами здійснення інноваційної діяльності, визна¬чає свої переваги відповідно до власних схильностей та
вмінь.
Третя стадія: репродуктивна творчість — уміння взяти за основу запропоновану схему (ідею), але істотно її переробити, внести зміни. Тут дитина відпрацьовує переро¬бку інновацій, пропускаючи їх крізь себе, перевіряє їх від¬повідність вимогам ситуації, вносить елементи новизни й оригінальності. Ця стратегія характерна для дошкільників-креативів.
Четверта стадія: справжня творчість, створення нового. Вона недоступна дошкільникові: адже створити оригінальну ідею можна лише на піку свого крєативного розвитку й у сфері своїх інтересів, здібностей.
Якщо педагог прагне виховати креативність (здатність дитини до творчості), в цьому йому допоможуть:
• нерегламентоване середовище,
• демократичні відносини,
• можливість наслідувати творчу особистість.
Виховуючи в дошкільнят здатність до креативності:
• уникайте чіткого формулювання проблеми, творчого завдання;
• не обговорюйте саме творче завдання, а аналізуйте де¬які загальні моменти, які вводять у проблему, уточ¬нюють її зміст;
• пропонуйте дітям не спинятися, коли з’являються ідеї, навіть якщо їм здається, що завдання розв’язане;
• роздрібнюйте на підпроблеми творче завдання, якщо дитині: не вдається розв’язати його цілком;
• пропонуйте дошкільникам вдаватися до аналогій;
• будьте тактовними, винахідливими;
• стимулюйте прояви творчої уяви, дотепності, фантазії;
• удосконалюйте своє вміння ставити запитання, робити часткові підказки, вносити уточнення, роз’яснення, вставляти репліки, які спонукають до пошуку;
• то звужуйте, то розширюйте поле пошуку розв язання творчого завдання;
• зважено аналізуйте й добирайте найбільш оригінальні дитячі ідеї;
• спонукайте вихованців відмовлятися від найбільш очевидного способу розв’язання завдання; пропонуйте шукати нозі напрями та ідеї;
• заохочуйте дітей щоразу аналізувати предмет уваги з несподіваної точки зору;
• пропонуйте дітям проговорювати у процесі розв’я¬зання творчого завдання ідеї, які виникли спонтанно;
• використовуйте різного роду запитання, які сприяють концентрації уваги дітей (Хто? Що? Для чого ти це робиш? Що ти хочеш зробити зараз? Як ти збираєшся діяти? Чому? Навіщо?). Комбінування запитань дає велику кількість інформації;
• пропонуйте дітям знайти у творчому завданні супереч¬ності, обійти перешкоду, почати діяти з незвичної по¬зиції; використати знайоме по-новому, щось послаби¬ти чи посилити;
• рекомендуйте дошкільнятам висловлювати якомога більше думок з приводу однієї ситуації (події, люди¬ни); виділяти в них типове та особливе, переваги чи недоліки, позитивне-негативне, цікаве-нецікаве, звич-не-иезвичне;
• час від часу пропонуйте дітям уявити (зобразити) щось у вигляді елементарної схеми.
Під час виконання дошкільниками завдань творчого характеру педагог має використовувати продуктивні при¬йоми, урізноманітнювати їх.
Зокрема, дітям можна запропонувати:
• об’єднати — подрібнити (речі, явища);
• дібрати синоніми-антоніми (схоже-відмінке);
• знайти нові шляхи використання речей;
• винайти нові засоби досягнення мети;
• внести зміни в зроблене; змінити речі за кольором, розміром, матеріалом, формою;
• висловити якомога більше ідей для розв’язання кон¬кретної проблеми;
використати фантазію, жарти, каламбури; взяти участь у дискусії;
• дібрати аргументи, докази;
• провести нескладне дослідження (порівняй, склади оповідання, практично застосуй…); використати збіль¬шувальне скло, мікроскоп тощо;
• самостійно обрати тему, зміст, форму, ролі, зібрати інформацію, здійснити аналіз та оцінку; помінятися з однолітками ігровими ролями, спробува¬ти зіграти кілька несхожих ролей; уявити (ліс, море…), відчути смак (незвичної їжі…); “прорецензувати” (свою, товариша, дорослого) роботу;
• доставити якомога більше запитань; оживити слово (намалювати словесний портрет); дати нове життя зламаним речам, іграшкам, книжкам; намалювати поняття (краса, віра, правда, свобода, життя…);
• уявити себе або когось об’єктом природи, предметом; будь-яким іншим об’єктом; розповісти про улюблені тварину, рослину, гру, занят-тя, страву; розповісти про свої найприємніші/найнеприємніші враження
• уявити себе чарівником (використати чарівну паличку); завершити розпочаті речення;
• збільшити-зменшити когось-щось; додати фантастичних властивостей комусь-чомусь; змінити зовнішність;
• придумати нового звіра, росли¬ну, прилад тощо;
• продовжити життя літературного персонажа; змінити звичні взаємини між персонажами казки (наприклад, створити образ парадоксального персонажа — лева-боягуза);
• вживати метафори, переносити властивості одного предмега (явища) на інші: м’який характер, щоки го¬рять, позеленіти від злості, сталеві м’язи, бронзове тіло;
• дати свою назву відомій картині, казці, оповіданню, віршу;
• фантастично поєднати несумісне — голову однієї тва¬рини з тулубом другої, хвостом — третьої;
• уявити, одо трапилося б, якби прискорився (уповіль¬нився) час; як би це позначилося на житті, порах року, заняттях, відпочинку тощо;
• придумати нове свято, конкурс, гру;
• матеріалізувати свої думки, почуття, мрії; думки, по¬чуття, мрії персонажів відомих казок, мультфільмів;
• зібрати додаткову інформацію (про події, людей, геро¬їв); знайти в ній головне і другорядне; перевірити дос¬товірність, точність, надійність.
Пропонуємо кілька прикладів завдань творчого
характеру, які можна застосувати в умовах дошкільного закладу.
• Обери ілюстрацію, яка сподобалася. Спробуй поста¬вити до неї якомога більше запитань, зробити припу¬щення щодо ймовірних причин і наслідків зображено¬го, придумати якомога більше цікавих і незвичних способів зміни зображеної ситуації.
• Знайди якомога більше цікавих та незвичних способів використання відомого побутового предмета (наприк¬лад, пластикової пляшки), зроби якомога більше здога¬док щодо можливих наслідків незвичного використання.
• Наклей на аркуш паперу фігуру неправильної форми, яку ти вирізав з кольорового паперу. На її основі ство¬ри оригінальну картину.
• Намалюй якомога більше предметів на основі прямих ліній (кругів…).
Аналогічно педагог може придумати ще багато цікави-нок, які, по-перше, допоможуть виробити у дітей смак до виконання творчих завдань; по-друге, привчать їх не побою-ваппіся незвичного, сприятимуть формуванню гнучкості, оригінальності, старанності.
Щоб правильно оцінити, наскільки у вихованця розвине¬на здатність до творчої активності, доцільно у різних ситуа¬ціях та умовах діяльності фіксувати:
• наскільки часто і вдало дитина продукує нові ідеї;
• чи здатна самостійно їх використати;
• чи завжди аналізує мету, засоби і способи її досягнен¬ня (чи може, частіше дає навпомацки, шляхом “спроб і помилок”);
• як славиться до труднощів (мобілізується на їх подо¬лання, дратується, звертається до інших по допомогу, кидає завдання нерозв’язаним);
• чи здатний дошкільник до здорової міри ризику;
• як саме в процесі виконання творчого завдання вико¬
ристовує відому та нову інформацію, чи перевіряє її
надійність;
• наскільки виважено приймає самостійні рішення; чи використовує різні підходи у ході пошуку (чи, мо¬же, діє одноманітно);
• чи здатна дитина більш-менш об’єктивно оцінити процес і результат розв’язання творчого завдання;
• наскільки оригінальний продукт її діяльності, чим він відрізняється від запропонованого зразка.
Якщо старший дошкільник часто, легко й охоче проду¬кує конструктивні ідеї; здатний самостійно їх апробувати й застосувати; як правило, аналізує свої дії, прогнозує ймовір¬ні їх наслідки; уникає одноманітного маніпулювання, уріз¬номанітнює пошуки способів розв’язання; ніколи не кидає розпочате на півдорозі, переважно самостійно долає труд¬нощі; вміє зважено ризикувати, вдало використовувати ві¬дому інформацію і здобувати нову; приймає самостійні рі¬шення у невизначених ситуаціях; реалістично оцінює результат своєї діяльності, об’єктивно визначає, яких зусиль це йому коштувало (було важко чи ні); прагне виявити ори- гінальність, не схильний репродукувати зразок, можна вва¬жати, що в такої дитини розвинені креативні здібності.
Якщо ж педагог не може оптимістично оцінити за пода¬ними вище характеристиками здатність вихованця до твор¬чої діяльності, доцільно з’ясувати причини цього; розробити індивідуальну стратегію виховання і навчання дитини; час¬тіше спонукати її до фантазування, прогнозування, самос¬тійних припущень та висновків, ризикування. Важливо на¬лагодити тісніші контакти з родиною цього дошкільника, оскільки його залежність, скутість, невпевненість у собі — похідні родинних настанов.
Організовуючи життєдіяльність старших дошкільнят у сім’ї та дошкільному закладі, слід сміливіше запроваджува¬ти експериментування, дослідництва; надавати дитині мож¬ливість та право самостійно приймати рішення, виробляти елементарні гіпотези, доводити, обґрунтовувати, відстоюва¬ти власну точку зору. Варто давати батькам конкретні пора¬ди щодо розвитку в дитини допитливості, здатності творчо переробляти пережиті життєві враження, збагачувати інди¬відуальний досвід, розширювати асоціативний рад, втілюва¬ти творчу уяву в реальній дійсності, розв’язувати нескладні життєві проблеми.
Треба пояснювати батькам подвійний характер творчої уяви. З одного боку, вона є основою творчості, з другого — може продукувати відрив від реальності, надмірну мрійли¬вість, небажання докладати вольових зусиль. Тобто творча дитина може характеризуватися цінною здатністю реалізо¬вувати свої фантазії та мрії, досягати високих результатів у різних видах діяльності, а може, навпаки, замикатися, заку¬рюватися в себе, відмовлятися від розв’язання реальних життєвих задач, особливо складних.
Ось чому вкрай важливо допомогти батькам збалансовувати схильність сина чи доньки до творчої уяви із здатністю використовувати її в реальному життя — в ігровій, предмет¬но-практичній, пізнавальній, художній, комунікативній діяльності. Активна, конструктивна творчість має стати постійним супутником дитячої життєдіяльності в сім’ї та дитячому садку.
Художня діяльність як чинник розвитку креативності
Образотворча діяльність формує в дітей відчуття ритму, гармонії, позитивні моральні якості, почуття, сприяє збере¬женню народних звичаїв, промислів, забезпечує розвиток творчості, всебічний розквіт особистості та сприйняття пре¬красного. Найкращі зразки народного та авторського мис¬тецтва допомагають виховати у дітей почуття національної гідності, викликають інтерес до творів мистецтва, пробуд¬жують власні творчі сили. Пропонуємо залучати дітей до витоків духовності через український фольклор та народно-прикладне мистецтво.
Тяжіння дитини до певного виду образотворчої діяль¬ності зумовлюється її підготовленістю, інтересами та заці¬кавленістю. Для неї змістом організованих спостережень є навколишня дійсність: світ природи, людей, предметів. Почуття, образи, уявлення, переживання дитини під час спостережень акумулюються у пам’яті, стають основним джерелом для створення художнього образу. Спостере¬ження за навколишнім світом, явищами та подіями збага¬чують уяву, фантазію, виховують почуття, характер юної особистості.
Для дошкільників, схильних не стільки створювати нове, скільки репродукувати знайоме або побачене, бажано орга¬нізовувати спостереження за явищами, предметами у реаль¬ному житті та природі, розвивати їхню зорову пам’ять та чуттєве сприймання. Рекомендуємо попередньо проводити маніпулювання з предметами на площині, у просторі, на фланеграфі. Потім доречно застосувати у запропонованій послідовності такі методи:
• спостереження (за живими квітами, тваринами тощо);
• обстеження (форми вази., овочів, фруктів на дотик);
• бесіди (про різноманітність форм, кольорів квітів, листя);
• маніпулювання (з предметами на площині, у просторі, на фланеграфі);
» демонстрації послідовності дій (на плакатах, зразках-картках, наочно-практичний показ);
• дослідницький та частко-дослідницький;
• заохочення, стимулювання.
Для роботи (принаймні на початкових етапах) можна пропонувати готові шаблони з формами предметів. Розмі¬щення та кількість їх діти можуть визначити самостійно. На папері подається вся композиція крапками: з’єднавши їх олівцем, дитина отримає підказку щодо композиційного рішення. Радимо урізноманітнювати художні техніки, сти¬мулювати пошукову діяльність, формувати вміння сприй¬мати та відтворювати навколишній світ, емоційно реагува¬ти та відгукуватися на предметні, асоціативні образи, твори мистецтва.
Важлива умова розвитку творчості дошкільника в обра-зотворчій діяльності — збагачення образно-асоціативного мислення, уяви, фантазії, розкриття внутрішнього “Я”, по¬зитивне тло, що дає змогу зробити процес творення, наро¬дження неповторного, оригінального художнього продукту невимушеним. Таким чином, участь дошкільника у різних видах образотворчої діяльності — неодмінна умова розвит¬ку творчості, формування особистості, рушійна сила онов¬лення та якісних змін у виховних технологіях.
В образотворчій діяльності дошкільник може відобража¬ти власні почуття, думки, настрій, активно відкривати нові способи реалізації та прийоми зображення, реалізовувати свої уподобання, інтереси, погреби, накопичувати інформа¬цію про події, явища, навколишній світ тощо.
Основою для розвитку творчості є діяльність, в якій про-являються здібності маленького автора. їхній розвиток від¬бувається найефективніше за гармонійного поєднання внут¬рішніх задатків, мотивів діяльності та впливу зовнішнього оточення.
Пропонуємо завдання-вправи для розвитку художньої творчості. Вони сприяють прищепленню дітям здатності сприймати, усвідомлювати, передавати і трансформувати у різних видах художньої діяльності, через різноманітні тех¬ніки та матеріали елементарну інформацію; розвивають та формують мислення, уяву, точність, уміння порівнювати,
зіставляти, діяти в змінених умовах, шукати оригінальні розв’язання поставлених завдань. А ігрові вправи збагачу¬ють досвід сприймання дитиною навколишнього світу. Зав¬дання та вправи рекомендуємо проводити як індивідуально, так і невеликими групами у повсякденному процесі життє¬діяльності дошкільника. Дозування навантаження та за¬вдання вихователь визначає разом з дитиною. Бажано при цьому враховувати типи художньої творчості старших до-шкільнят.
Завдання-вправи “Поміркуй та домалюй ”
Завдання 1. “Конструювання картини ”
Дитині дають аркуш паперу із зображенням яскраво роз¬фарбованої фігури неправильної форми. Пропонують роз¬глянути малюнок і використати його як відправний пункт для побудови власного твору. Малювати можна фломасте¬рами, пензлями та гуашевими фарбами. Кольорові олівці, акварельні фарби на тлі заданої яскравої фігури виглядати¬муть менш насиченими, що викликатиме тоновий дисонанс у роботі.
Завдання 2. “Домалюй картину”
Дошкільнику пропонують розглянути незавершений малюнок. Поміркувати, пофантазувати, придумати закін¬чення малюнка. Продумати план та способи виконання завдання. Самостійно дібрати матеріали, інструменти, ви¬значити техніку виконання для продовження малюнка, за¬кінчити його.
Завдання 3. “Паралелі”
Дитині пропонують аркуш паперу з намальованими по¬парно паралельними лініями. Завдання — доречно викорис¬тати паралельні лінії для власного зображення.
Завдання 4. “Мальовничі кола ”
Дитині пропонують розглянути аркуш паперу, на якому намальовано шість однакових кіл. Завдання — доречно ви¬користати ці кола для власного зображення. Перед початком роботи не варто говорити про внутрішнє чи зовнішнє вико¬ристання кіл
Завдання 5. “Дивні квадратики ”
Дитині пропонують аркуш паперу, на якому намальовано кілька квадратів різної величини. Радять уважно розглянути їх і використати як відправні фігури для створення власного зображення.
Ігрові художні вправи Мета художніх ігрових вправ:, збагачувати емоційне сприймання краси навколишньої дійсності; заохочувати ініціативу та допитливість; виховувати вибіркове та оцінне ставлення до навколишнього світу, виходячи з естетичних та моральних позицій; сприяти закріпленню в пам’яті асоці¬ативних емоційних зовнішніх ознак явищ, опорних об’єктів, епізодів з настроєм, музикою та кольором; формувати здіб¬ності емоційно-чуттєвої оцінки зовнішніх ознак предметів, об’єктів та явищ.
Маски емоцій Вихователь пропонує дітям спочатку прослухати слова; промовити їх та пояснити значення, а потім під звучання музики мімікою та пластикою рухів зобразити відповідний емоційний стан:
радість — я радісний;
сум — я сумний;
здивування — я здивований;
злість — я злий;
улесливість — я улесливий;
байдужість — я байдужий;
спокій — я спокійний.
Вихователь пропонує дітям під час прогулянки (на ділян¬ці чи в парку) розглянути квіти, звертає увагу на те, як гарно вони пахнуть. Кожна дитина має вибрати та показати квітку, яка найбільше сподобалася. Після цього даються завдання:
• вдихнути пахощі кількох квіток — першої, яка сподо¬балася і за власним вибором дитини ще кількох;
• сказати, які відчуття — приємні чи неприємні?
• визначити, чи однаково квіти пахнуть;
• обстежити форму квітів, установити подібність форми квітки до знайомих геометричних фігур;
• запам’ятати форму, колір, запах квітів.
Після прогулянки діти під супровід п’єси П. Чайковсько-го “Сентиментальний вальс” розглядають картину “Бузок” П. Кончаловського та передають свої враження про харак¬терні ознаки квітки словами, мімікою, пластикою рухів.
Кольоровий світ природи
Вихователь пропонує дітям (залежно від погодних умов: на прогулянці чи у групі) назвати предмети та явища, за якими визначають стан природи (дощ, сніг, мряка, сонце, місяць, небо, хмарки, хмари, калюжі, ковзанки, лід, вітер, вітерець тощо) та зобразити їх жестами, пластичними ру¬хами; назвати різні предмети у групі, на вулиці чи ігровому майданчику (м’яч, кубик, мольберт, аркуш паперу, гімнас¬тичний круг, прапорець, вікно, двері, портфель, книгу, го¬динник тощо,) та визначити їхній колір, форму, відтінки; квіти за кольорами веселки (мак, нагідки, тюльпан, аспара¬гус, дзвіночок, волошка, ірис тощо,); показати пластикою рухів їхні характерні форми.
Відповіді та запитання, які виникатимуть у процесі гри, допоможуть дитині дістати уявлення про природні явища та їхній перебіг, предмети та їх застосування, характерні озна¬ки (колір, відтінки, форму, звук тощо).
Ігрове заняття “Кольорова вікторина”
Діти об’єднуються в дві команди. Дорослий пропонує їм знайти та визначити “колір” вірша, пісні та показати плас¬тикою рухів відповідну дію.
Вихователь читає літературний твір, в якому згадується той чи інший колір. Діти намагаються “знайти” колір та пригадати назву чи фразу з пісні, де б згадувався цей колір, відтінок. Наприклад, звучить фраза “Іди, іди дощику, зварю
тобі борщику у зеленім горщику…”. Діти називають: Роман Завадович “Червоніють ягідки”; Микола Трублаїні “Про дівчинку Наталочку та сріблясту рибку”; Василь Сухо-млинський “Сиві волосинки”; Катерина Перелісна “Золота осінь” тощо.
Відгадай колір
Діти сидять у груповій кімнаті. Одна дитина виходить. Інші загадують колір і намагаються зобразити його жеста¬ми. (Наприклад, якщо задумано червоний колір, то хтось з вихованців торкається червоної стрічки, інший зображає вогонь тощо). За цими жестами гравець, який виходив, має відгадати, який колір задумано. Можна грати групами. Пе¬ремагає та з них, яка відгадає більше кольорів і назбирає більше предметів задуманого кольору.
Мій улюблений колір
Дітям пропонують називати по черзі різні предмети та явища, які їм найбільше до вподоби. Наприклад, якщо улюб¬лений колір рожевий, то називають: захід, бантик, троянда. Коли один гравець розповідає про свій улюблений колір, не називаючи його, інші намагаються відгадати, впізнати його за переліком названих предметів. Потім усім дітям пропо¬нують придумати й домалювати казку про кілька предметів того чи іншого кольору.
Колір музики
Звучить спокійна музика. Дітям пропонують дібрати колір музики та намалювати під її звучання кольорові картинки, плями, образи, явища природи, предмети, все, що в них асоці¬юється з музикою, яка звучить. Потім діти за допомогою доро¬слого склеюють малюнки в одну велику кольорову картину.
Кольорові асоціації
Дітям роздають аркуші паперу, на яких намальовано клі¬тинки. Пропонують уважно слухати слова та швидко малю¬вати фломастером у клітинках тим кольором, якого кольору предмети та явища, про які йдеться. Якщо дитина не знає, не визначила, не зорієнтувалася, то ставить прочерк. Наприк¬лад: сніг, трава, вода, тигр, клавіші піаніно, сонце, місяць,
листя тощо. По закінченні вправи дітям радять згадати, по¬міркувати і домалювати у клітинках пропущені об’єкти.
Найгарніший колір
Дітям роздають підготовлені різноколірні квадратики. Просять розкласти їх один за одним залежно від того, які кольори подобаються більше або менше. Потім пропону¬ють пояснити, чому ті чи інші кольори подобаються біль¬ше або менше.
Знайди колір
Гра проходить у груповій кімнаті. На столі викладають 10 (можна більше) кольорових фішок. Діти уважно розгля¬дають та запам’ятовують кольори, потім діляться на дві групи. Одна група виходить з кімнати, а друга ховає фішки так, щоб синя фішка була поряд із синім предметом у кім¬наті, а червона — біля червоного. Ховати можна тільки біля тих предметів, які видно в кімнаті. Наприклад, зелену фішку можна заховати у зелений пенал, що лежить на столі, чер¬воний олівець — у червоний кубик тощо. У процесі пошуків діти можуть ставити запитання:
— Зелений колір на зеленій квітці?
— Синій колір у кишені синіх штанців?
Можливі відповіді тільки “так” чи “ні”. За кожну незнай-дену фішку група отримує штрафне очко. Перемагає той, хто знайде більше фішок та отримає менше штрафних очок.
Звідки цей колір?
Дітей розподіляють на кілька груп. На дошці вивішуєть¬ся кілька (за кількістю груп) “неправдивих” картинок із зоб¬раженням предметів, наприклад: синій кавун, зелені заячі вуха тощо. Діти мають придумати невелику веселу казку про те, як вуха стали зеленими тощо. Це завдання можна виконувати групами. Групі, що розповіла найвеселішу каз¬ку, присвоюється звання “веселих винахідників”.
Створення сприятливих умов для прояву дітьми творчих здібностей — запорука становлення креативності як базової якості особистості.
А також дивіться:
