Соціальне та емоційне навчання підлітків
Як розповідають батьки, а також зазначають психологи, підлітковий вік – досить заплутаний час, що також відзначений юнацькими експериментами, пов’язаними з новими способами буття.
У цей період важливою частиною розвитку дитини є дослідження питання «хто я?». Це складне завдання, враховуючи те, що освіта сьогодні є неодмінно пізнавальною, і не є виховуючою або повчальною з урахуванням соціальних та емоційних потреб підліткового формування. Як результат, саме батьки несуть повну відповідальність за соціальний та емоційний розвиток своєї дитини, його «серцеву» частину. І це у той час, коли підлітки намагаються створити свою власну самобутність, відмінну від своїх батьків.
Соціальне та емоційне навчання – це усвідомлена побудова міжособистісного (усвідомлення почуттів інших людей) і внутрішньоособистісного (самосвідомість) розуміння, необхідного для того, щоб жити ефективним та залученим життям.
Так як же батькам підтримати соціальний та емоційний розвиток своєї дитини? Нижче наведено вісім порад про допомогу підлітку у соціальному та емоційному навчанні в сім’ї та зміцненні мінливих стосунків батько-дитина.
1. Активне слухання – це те, як батько, слухаючи підлітка, може допомогти йому в роботі над формуванням особистості. Батьки допомагають своїм дітям досліджувати питання «хто я?», коли слухають без осуду або страху. Слухання з відкритим серцем допомагає підліткам розібратися і зрозуміти свій внутрішній світ, а також зміни у собі, оскільки в них починає пробуджуватися процес прийняття на себе відповідальності за те, ким вони є сьогодні, і те, ким вони хочуть бути у майбутньому.
2. Саморефлексія – це «відображення», відбиток чогось, що відбувається «всередині» індивідуума. Куди ж саморефлексія, як фундамент самопізнання, може вписатися у щільному графіку підлітка? Батьки можуть посприяти цій критичній потребі, що необхідна для розвитку особистості, креативними способами у домашніх умовах – навіть розмовою за столом або під час спільного перегляду фільму. Для формування саморефлексії потрібен час і практика, після чого вона почне проявляти себе природним чином.
3. Справжність пропонованої моделі – підлітки – захоплені спостерігачі людської поведінки, особливо поведінки своїх батьків. Вони постійно піддають сумніву правду і реальність, оскільки експериментують з новими способами буття. Батьки зможуть надати підтримку пошуку своєю дитиною емоційної хоробрості і чесності, якщо будуть жити таким чином самі, – або, принаймні, прикладати для цього максимум зусиль. Гарний старт для батьків – це хоча б не претендувати на те, що вони знають відповіді на всі питання.
4. Заохочувати творчість/сприяти креативності – юнацька робота по створенню власної індивідуальності означає рух у невідомість. Як і художники, підлітки немов експериментують з фарбами та матеріалами, щоб прийняти чи відхилити нові способи буття. Творчість дає їм свободу експериментувати і створювати себе безпечними і конструктивними способами. Це може досягатися за допомогою мистецтва, літератури, танців, спорту, одягу, театру і музики. Батьки зміцнюють творчі починання своїх дітей, коли виявляють до них живу цікавість з реальними питаннями і справжнім інтересом.
5. Святкувати помилки – помилки означають, що ваша дитина бере на себе ризики і, в кінцевому підсумку, набуває власного досвіду. Помилки – це невід’ємна частина зростання. З раннього дитинства, кожен з нас учиться підтримувати образ «я» або «его», як щось надзвичайно ідеальне. Виходить, що зроблена помилка, ніби показує, що ця людина нижчого рівня буття, і, отже, вже не стане сприйматися іншими повною мірою. Це сумно, тому що все навчання побудовано на тому, щоб щось спробувати і подивитися, що з цього вийде.
6. Паралельний процес – паралельний процес означає, що ви будете навчатися і зростати разом з вашою дитиною. У кожну хвилину зростання сина чи доньки, батьки мають згадувати і пам’ятати про свій власний досвід в цьому віці. У той же час, для батьків дуже важлива і перспектива, навіть коли вони відчувають, що її немає. Підлітковий вік об’єднує батьків та дитину в подорожі самопізнанням, що так властиве людині.
7. Боротьба – це важливо – батьки часто хочуть захистити своїх дітей після того як ті вчинили якесь падіння. Важливо визнати, що стійкість пов’язана з набуттям впевненості у власних силах. Підліткам необхідно навчатися і приймати труднощі як частину життя і виживання. Вони зможуть дізнатися, на що здатні, тільки коли пройдуть через щось самостійно. Батьки мають підтримати боротьбу (як важливу працю) як імператив у розвитку.
8. Інтегрувати «темну сторону» – для батьків може виявитися неприємним, коли одного разу їх сонячна, «безпроблемна» дитина перетвориться на похмурого, дратівливого підлітка. Деяким батькам важко прийняти «темну сторону» (невпевненість у собі, гнів, страх, почуття незручності) і визнати, що більш важкі речі, пов’язані з дорослішанням дитини, – ними не приймаються. Однак батьки мають намагатися інтегрувати все: злети і падіння, добре і погане, аби підтримати баланс своєї дитини.
Зрештою, підлітки, які мають автентичний досвід соціального та емоційного навчання і практику вдома і в школі, краще оснащені, щоб жити життям самоприйняття, самовивчення та особистої відповідальності.
