Що робити, якщо дитина реагує лише на крик?
Не всі малюки однаково реагують на слова. Є діти, яким достатньо зробити лише одне попередження, щоб вони послухались, а є такі, що не сприймають і десяти зауважень у свою адресу. У чому причина такої реакції? Чому дорослі змушені зриватися на крик? “МО” дасть кілька порад МОгутнім батькам, як достукатися до чада, не посилюючи голос.
Для початку, ви маєте враховувати декілька факторів:
–Дитина дійсно може не чути вас, коли її поглинули дитячі справи: гра, музика, книжка. Навколишні звуки для малюка стають просто фоном.
–Дитина може не встигнути зреагувати на ваше зауваження. Не всі діти однаково швидко вміють перемикатися з однієї справи на іншу. Дайте малюку час вас почути, не варто одразу дратуватися.
–Якщо дитину багато разів на день відривати від цікавих їй занять, не давати їй робити те, що хочеться, вона просто перестане слухати батьків. Декілька порад від “МО”:
1. Використовуйте максимально короткі фрази для пояснення малюку проблеми. Дітям вже після другої фрази стає нецікаво, вони починають відволікатися, поринають у свої думки. Краще говорити дуже коротко та змістовно.
2. Встановіть візуальний контакт. Щоб спілкуватися, чути та розуміти один одного погляд очі в очі й дотик – просто необхідні. Потрібно підійти до дитини, звернути на себе її увагу, взяти за руку або плече, а ще краще обійняти. Буде краще при цьому присісти на рівень дитини, щоб при зоровому контакті дивитись прямо у вічі, а не “згори вниз”.
3. Намалюйте важливе. Річ у тому, що діти набагато краще розуміють інформацію, що подається їм візуально. Дитина залюбки вислухає вас, якщо ви поясните її помилки у вигляді схеми, малюнків, ілюстрації у книжках, коротких мультфільмів.
4. Дайте більше свободи. Адже як зрозуміти зі слів, що таке тепле і холодне, вологе і сухе, де верх і низ. Тільки самостійно малюкові вдасться розібратися в багатьох нюансах. Необхідно надати дитині свободу дій, звичайно там, де немає небезпеки її здоров’ю і життю.
5. Заохочуйте хорошу поведінку. Якщо дитина поводиться добре, батьки часто не звертають на неї уваги. Хорошу поведінку сприймають як саме собою зрозуміле. Якщо ж веде погано – карають. Помічайте маленькі перемоги малюків, реагуйте на хорошу поведінку, тоді у малюків буде бажання виправляти помилки та вдосконалювати себе.
