Просити вибачення в дітей – вкрай важливо
Уявіть собі таку ситуацію: день якось не вдався зранку. Настрій відповідний. Ваша чотирирічна донька чекає сніданку на кухні, сидячи на своєму улюбленому стільчику. Поруч з нею по підлозі повзає ваша молодша дитина. Ви вже спізнюєтесь на роботу, але дружина попросила допомогти їй і приготувати сніданок для всіх. Терпіння ніколи не було вашою сильною рисою, але ви намагаєтесь бути корисним для своєї сім’ї.
Ви погоджуєтесь приготувати сніданок і запитуєте в доньки: «Що тобі приготувати?». Дитина відповідає: «Тост». «Чудово. Тост готується швидко. Добрий вибір, донечко, – кажете ви. – Хочеш молока?». «Так, будь ласка», – відповідає вона. «Добре. Ось твоє молоко». Потім ви питаєте: «А чим тобі намазати тост? Давай, маленька, міркуй. У тебе є кілька варіантів: масло, згущене молоко або варення». На що вона відповідає: «Масло і згущене молоко зверху, будь ласка».
Ви блискавично намазуєте масло на тост, відкриваєте банку зі згущеним молоком, збираєтеся занурити в нього ложку, і тут відбувається таке. Ваша чотирирічна дівчинка питає, чи помили ви ложку. Що ж, правильно. Нічого особливого. Дві секунди: сполоснув – і ложка готова. З іншого боку, запитання трохи дивне. Чотирирічних дітей зазвичай не хвилює, чи забруднені столові прибори. А цю чотирирічну дівчинку, бачте, хвилює. «Будь ласка, помий ложку», – просить вона. І тут ви, уже не в силах стриматись, починаєте кричати, впадаєте в істерику. А коли повертаєтесь до дитини, усе, що ви бачите, це її голівку зі світлим волоссячком, яка схилилась вниз та опустила очі, їй стало соромно за своє запитання, ніби вона зробила щось неправильно. О Боже!
Ви коли-небудь казали або робили щось дурне чи образливе по відношенню до своєї дитини? Якщо так, то ласкаво просимо у клуб батьків, ви такий не один. Кожний батько іноді робить так, що в такі моменти вміння вибачитися стає йому вкрай необхідним. Ми постійно просимо наших дітей вибачатись перед іншими людьми. Але коли ви самі востаннє просили вибачення у своєї дитини? Може здатись дивним вибачатись перед людиною, яка набагато молодше й менше від нас самих. Можливо, здається переконливішим ховатись за стіною свого авторитету: я старший, я головніший, тому мені зовсім не обов’язково вимовляти слова вибачення. Ні, обов’язково. Це насправді дуже важливо. Діяти правильно не означає підтримувати образ ідеальної й непогрішної людини. Швидше це означає спокійно й чесно визнати власні помилки й недоробки, любити своїх дітей більше, ніж власну гордість. Тому, будь ласка, якщо це необхідно, вибачтесь перед своєю дитиною. Ось кілька порад, які варто врахувати, щоб більш грамотно вибачатися перед дітьми.
- Моделюйте ту поведінку й ті якості, які ви хочете бачити в дітях. Існують деякі основні принципи розумних вибачень. Пам’ятайте: ви вчите дітей усього, що робите самі. Якщо ви хочете, щоб діти вміли чесно, щиро, скромно вибачатися, будьте чесним, щирим і скромним.
- Будьте конкретним. Розповідайте своїй дитині, за що конкретно ви вибачаєтесь й чому. Погане вибачення: «Я шкодую із приводу ситуації з тостом, добре?». Дещо кращий спосіб вибачитись: «Я шкодую, що розсердився через ложку. Я дуже поспішав». Краще вибачення: «Я шкодую, що розсердився й почав кричати. Це було неправильно». Найкраще вибачення: «Маленька, вибач мене. Я був розгніваний і накричав на тебе. Це тато вчинив неправильно, а не ти. Я люблю тебе. Будь ласка, пробач мене».
- Поводьтесь відповідно до віку дитини. Якщо дитина маленька, спустіться до рівня її зросту. Ви набагато більше, ніж ваш малюк, тому зробіть себе максимально доступним. Сядьте навпочіпки чи просто сядьте. Налагодьте хороший зоровий контакт з нею, обніміть її. Ваше тіло говорить не менше за ваші слова, а скромна і смиренна поза повідомляє дитині величезну кількість інформації, яку вона навряд чи сприйме на слух. Якщо дитина доросла, використовуйте більше слів – докладіть всіх зусиль, щоби переконати її в тому, що тато помилявся, тато любить її. І пам’ятайте про те, що дорослим дітям теж необхідні ваші обійми.
