Готовність до школи… батьків

СПРОБУЄМО ВИЗНАЧИТИСЬ

Школа. На довгі роки вона стане тим середовищем, яке впливатиме на розвиток та становлення особистості вашої дитини. І те, як саме батьки сприймають школу і яку форму взаємодії з нею та власною дитиною-школярем обере, характеризуватиме… вашу готовність до школи. Спробуйте визначитись, обравши з відповідей найбільш близький вашій думці варіант.

Школа —це:

а) той найближчий до будинку родини заклад, який навчить дитину слухатися і знати те, що треба;

б) престижна приватна освіта, що гарантує якість, бо пропонує платне навчання;

в) не випадковий вчитель, якому ми (батьки) віддамо власну дитину і тим станемо співавторами її успіхів та помічниками в усьому;

г) ваша власна особлива думка.

Вчитель — це:

а) навчаюча, виховуючи /контролююча і караюча державна посадова особа;

б) особа, професійний обов’язок якої якісно вчити і виховувати;

в) особистість, яка покликана плекати особистість;

г) ваша власна особлива думка.

Моя дитина — це:

а) чистий аркуш, на якому вчитель і батьки пишуть долю майбутньої людини;

б) частка родини, з якої батьки прагнуть зробити те, чого не досягли самі;

в) особистість, що формується і живе вже зараз, має право на свої потреби та інтереси, вимагає нашого повного розуміння, довіри, допомоги;

г) ваша власна особлива думка.

Домашнє завдання — це:

а) традиційна форма продовження навчання через обмаль часу на уроках;

б) спроба закріпити набуті знання і навички вдома без обмеження часом і додатковими вимогами;

в) можливість самовиразитись дитині за умов, що зміст і його форма матимуть творчий характер;

г) ваша власна особлива думка.

Оцінка — це:

а) традиційна й обов’язкова форма заохочення та покарання за навчання;

б) необхідний стимул, атрибут здобуття знань, який спонукає до навчання;

в) умовний, не завжди об’єктивний, спосіб дати характеристику якості праці, яку доклав учень;

г) ваша власна особлива думка.

Батьки школяра — це:

а) спрямовуюча, контролююча та караюча інстанція у житті дитини;

б) помічники в роботі, а в деяких випадках — виконавці шкільного замовлення;

в) активні співавтори навчально-виховного процесу, які можуть і мають право стати рівноправними учасниками реформування освіти

г) ваша власна особлива думка.

Якщо в більшості чи в усіх позиціях ви обрали варіант в) або спробували самі висловитись з приводу цього і частково маєте на увазі варіант в), то ваша батьківська готовність розділити всі шкільні проблеми і успіхи з вашою дитиною знаходиться на високому рівні усвідомлення.

Якщо ви поділяєте в більшості позицій думки, запропоновані у варіантах а) чи б), то ви з вашою дитиною опинитеся (у кращому випадку) по «різні боки барикад» або станете додатковим фактором у проблемі шкільної дезадаптації (у гіршому випадку).

Поради батькам першокласника

Батьки‚ чи готові ви до школи?

В дошкільному дитинстві відбувається інтенсивний розвиток усіх пізнавальних психічних процесів, які в подальшому виступають першоосновою готовності дитини до школи‚ і найбільша роль у цей період в розвитку та становленні дитини належить батькам. Саме вони мають забезпечити своєму малюку найбільш сприятливі умови для розвитку і серйозно «працювати» в цьому напрямку, якомога частіше спілкуючись з дитиною. Чим раніше починається така взаємодія батьків з дітьми‚тим краще‚але хочемо зазначити: ніколи не пізно почати таку батьківську «роботу».

Щодо питання підготовки дітей до навчання можна виділити один з його аспектів: «Як можуть батьки допомогти дитині в підготовці до школи?»

Окреслимо кілька конкретних порад‚ які хоча й не охоплять цього багатогранного питання, але все ж таки допоможуть дорослим.

1.   Для дитини Ви — зразок мовлення, адже діти вчаться мови‚ наслідуючи, слухаючи, спостерігаючи. Ваша дитина обов’язково буде говорити так‚ як Ви.

2.   Дитина успішніше засвоює мову в той момент‚ коли дорослі слухають її‚ спілкуються з нею‚ розмовляють. Виявляйте готовність слухати. Якщо роль слухача Вас втомлює, якщо Ви поспішаєте, не забувайте: терпіння, виявлене Вами в дошкільний період‚ суттєво полегшить ваші проблеми в майбутньому.

3.   Приділяйте дитині якомога більше часу. Саме в дошкільні роки закладаються основи впевненості в собі та успішного мовного спілкування поза сім’єю. Від ступеня раннього мовного розвитку залежатиме подальший процес росту дитини в школі.

4.   Не забувайте, що мова та мовлення краще розвиваються в атмосфері спокою‚ безпеки та любові.

5.   У кожної дитини свій темперамент,свої потреби, інтереси, симпатії та антипатії. Поважайте її неповторність.

6.   Ставте для себе та для дитини реальні цілі. Ведіть і спрямовуйте її‚ але не підштовхуйте.

7.   Забезпечуйте дитині широкі можливості користування кожним із 5 відчуттів: вона повинна бачити‚ слухати, торкати руками‚ куштувати на смак і відчувати різноманітні елементи навколишнього світу.

8.   Допомагайте дитині розвивати дрібну моторику м’язів руки‚ аби їй було легше опановувати письмо. Для цього необхідно багато вирізати‚ малювати, зафарбовувати, будувати, складати невеликі за розміром деталі‚ зображення тощо.

9.   Забезпечуйте всі можливості та умови для повноцінної гри дитини. Гра — це провідна її діяльність, це її робота. Л.С.Виготський зазначав: «Чим краще дитина грається, тим краще вона підготовлена до навчання в школі».

10. Допомагайте дитині осягнути склад числа. Немає необхідності, щоб дитина механічно могла лічити до 100 і більше. Нехай вона рахує до 10—20, але їй вкрай необхідно розуміти і знати‚ з яких чисел можна скласти 5, а з яких — 7 тощо. Це є основою понятійного розуміння основ арифметики, а не механічного запам’ятовування.

11. Працюйте з дитиною над розвитком її пам’яті, уваги‚ мислення. Для цього сьогодні пропонується багато ігор‚ головоломок, задач у малюнках, лабіринтів тощо в різних періодичних та інших виданнях для дітей.

12. Запровадьте для дитини вдома єдиний режим і дотримуйтеся його виконання обов’язково (всі члени родини).

13. Дитина повинна мати вдома певне доручення і відповідати за результат його виконання.

14. Необхідною умовою емоційно-вольового розвитку дитини є спільність вимог до неї з боку усіх членів родини.

15. Не завищуйте і не занижуйте самооцінку дитини. Оцінюйте її результати адекватно і  доводьте це до її відома.

А також дивіться: