Безпека життєдіяльності в ШДС
| Прислів’я та приказки Народні прикмети Безпечні казки |
Художні літературні твори, які можна використовувати під час занять з БЖД
Народна творчість у роботі з дітьми
Народна творчість — скарбниця вікової мудрості. Є в ній місце і прислів’ям, приказкам і прикметам, жартам і частівкам. Образність і доступність фольклорних творів роблять їх доцільними в роботі з дітьми навіть у такому специфічному напрямку, як формування основ з безпеки життя.
ПРИСЛІВ’Я ТА ПРИКАЗКИ
Здоров’я дитини — багатство родини!
Здоров’я народу — багатство країни!
Здоров’я — найдорожчий скарб.
У здоровому тілі – здорова душа.
Без здоров’я немає щастя.
Ходи більше — проживеш довше.
Грім б’є у високе дерево.
З вогнем не жартуй, воді не вір, із вітром не дружи.
Сірниками грався — біди набрався.
Від маленького сірника — велике лихо.
З малої іскри — великий вогонь.
Не кидай іскри в попіл — і сама згорить, і село спалить.
Вогонь та вода добрі служити, але лихові панувати.
Заєць спить, та очей не жмурить.
Дарма не бійся, але стережися.
Як ідеш — дивись під ноги: хоч грошей не знайдеш, так носа не наб’єш .
Буде каяття, та не буде вороття.
Бджола пригощає, але й кусає.
З високого дерева довше падати.
Не вір собаці, бо вкусить.
З добрим дружись, а лихого стережись.
Не знаєш броду — не лізь у воду.
Замки та ключі не для чесних людей.
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ
- Довго стоїть веселка після дощу — негода продовжиться.
- Веселка в небі звечора — бути гарному дню.
- Перед дощем мурахи ховаються в мурашник та закривають всі ходи.
- Кішка взимку в клубочок згорнулась — чекай морозу.
- Собака качається — на дощ чи сніг.
«Безпечні казки»
Замок
— Мурчику, ну скільки можна спати? — сіпало кошенятка цуценя Бровко,— Пішли вже гуляти, бо зимовий день короткий — незчуєшся як вечір надійде!
— Біжи за санчатами, а я поки що одягнуся, — промуркотів Мурчик і знову згорнувся в клубочок.
— Ай-ай-ай! — почуло кошеня голос товариша і чимдуж побігло на допомогу.
— Що це з тобою? — здивувався Мурчик.
— Язик приклеївся,— нерозбірливо скиглив Бровко.
Кошеня розгубилося, не знаючи, що його робити. Але тут прибігла матуся зі склянкою теплої води і стала обережно лити Бровкові на язика. Через хвильку цуценятко було звільнене.
— Ти навіщо замок лизав? — здивувався Мурчик.
— Та він замерз, я не міг комору відчинити, щоб санчата взяти. Ось вирішив на нього подмухати, щоб відігріти, а язик раз — і приклеїв
— Раз — і приклеївся! — передражнило товариша кошеня. Ти хіба не знаєш, що вологе на морозі до заліза прилипає?
— Тепер знаю,— зітхнуло цуценя…
Чому не можна під час морозу торкатися язиком поверхні заліза?
Як ти думаєш, а чи можна мокрими руками у мороз брати металеві речі?
На гірці
Весело на гірці — білченята на лижах бігають, їжачки клубочком з гірки вниз котяться. І наші друзі разом з усіма кататися почали.
— Послухай, Мурчику,— зашепотів на вухо товаришу Бровко,— не подобається мені тут! Білченята верещать, їжачки колються. Пішли краще на іншу гірку.
— Але ж вона біля дороги,— заперечило кошеня,
— Ну то й що? Там машини рідко їздять, та й дорога не так уже й близько.
— Оце так гірка! — радів Мурчик,— тільки вітер у вухах свище!
— Ну ось бачиш,— радісно дзявкотіло цуценя,— а ти боявся! Сідай спереду: я розженусь і ззаду заскочу — ще швидше помчимося!
– Ой-ой! Машина! Гальмуй лапами! — злякано закричав Мурчик.
Бровко смикнув санчата й перекинув їх в снігову кучугуру. Малята порпалися в снігу, а машина проїхала зовсім поряд.
Де можна кататися взимку?
Що треба зробити, щоб санчата відразу зупинились?
Бурулька
Після цієї пригоди попленталися друзі до двору. Цуценятко винува¬то відводило погляд і прохало Мурчика нічого не казати мамі.
— Та що ж я скажу, як я й сам там був! — пробурмотіло кошеня. Ти краще пообіцяй мені, що більше ніколи на ту гірку не підеш.
— Не піду, звичайно,— зітхнуло цуценя,- я й сам злякався! Чим же иам тепер зайнятися?
— Давай кататися на льодовій доріжці, а санчата хай біля будинку відпочинуть,— запропонував Мурчик.
— Давай! Цур, я перший розганяюсь!
Ба-бах! — прямо на санчата з-під даху впала бурулька і розлетіла¬ся вщент!
— Ой! Мої санчата! — заплакало кошеня. Вони зовсім поламалися — мене мама сваритиме.
— Оце так сила в бурульки! — здивувався Бровко. Добре що ми да¬леко від даху каталися! Не плач, Мурчику,— санчата я відремонтую. Але тепер буду знати, що взимку подалі від даху треба триматися.
Чому у відлигу небезпечно стояти під дахом?
Чи діти можуть самі збивати бурульки? Чим це загрожує?
На зимовому ставку
— Пішли на ковзанах кататися, тягнув товариша Бровко,— лід на ставку вже товстий. Я сам бачив.
— Пішли,— погодився Мурчик.
На ставку ще цікавіше, ніж на гірці. Бровко зібрав круг себе малю¬ків та запропонував пограти в хокей.
— Ура! Го-о-ол! — кричить цуценя, загнавши шайбу до воріт. Вовче- нятко-воротар засмучено виштовхнув її на поле.
— Допоможіть! Рятуйте! — почули малюки і з усієї сили помчалися в дальній кінець ставка, де в ополонці тонуло мале зайченя.
— Знімай швидше шарф,— крикнуло цуценя Мурчику і кинуло один кінець зайченяті. Зайченя схопило тканину замерзлими лапками, а цу¬ценя лягло на лід подалі від ополонки і почало обережно тягти за дру¬гий кінець.
Ура! Витягли! — зраділи малюки і кинулися перевдягати зайченя: хто свого кожушка простягнув, хто рукавички. А вовченятко всадовило зайчика в свої санчата і щодуху помчало його до мами.
Чи можна гратися поблизу від ополонки?
Як можна врятувати того, хто тоне взимку?
Обморожені лапки
— Ой, Бровчику, в тебе лапки побіліли,— скрикнуло кошеня здається, ти їх обморозив, коли зайченятка рятував!
— Дійсно! А я й не відчуваю,— здивовано розглядав свої Бровко,— треба їх снігом розтерти.
— Ні в якому разі! — стурбувався Мурчик. Надягай швидше рукавички та бігцем додому!
— Ну ось,— дорікала синові матуся,— тебе нікуди не можна пускати! Опусти лапки в тепленьку водичку, а я поки що чаю н
Малюки тільки загадково перезирнулися: вони уявили, що б сказала мама, якби дізналася про всі їх пригоди!
Та ми її також не будемо засмучувати і нічого про пригоди маленьких друзів не скажемо. Але саме головне те, що ми ніколи так не будемо пустувати, як Бровко з Мурчиком, щоб не втрапляти у різні неп ємності!
Чому не можна розтирати снігом обморожені місця?
Що треба зробити при обмороженні?
Хто найчистіший?
Бровко та Мурчик побігли до ставка. Бровко відразу стрибнув у в ду і став плавати, пірнати та жартома ганятися за каченятами.
— Мурчику, гайда у воду, ти чого на березі сидиш? — замахав лап кою Бровко.
— Та не хочу, мені зовсім не спекотно! І взагалі, я люблю язичком миитися.
— Язиком незручно,— заперечив Бровко, я до спини не дістаю.
— А я дістаю,— муркотіло кошеня, вилизуючи хвостика.
— Ха-ха, який замурзанець! — засміялося цуценя, вказуючи на поросятко, яке лежало в чорній багнюці.
– І зовсім я не замурзанець,— образилося порося, на мені багнюка засохне, а тоді суха шкірочка відпаде — і я буду чистим та рожевим.
Чому важливо бути чистим та охайним?
Навіщо потрібна гігієна?
Як підтримують чистоту різні тварини?
Про банани та про шкірки
Цуценя сиділо біля вікна та їло банани. А шкірки викидало з вікна на вулицю і роздивлялося, як вони летять.
— Що ти робиш? — обурився Мурчик,— зранку ще так було в дворі чисто, а зараз подивися скільки мух літає над банановими шкіркам
— Та нічого,— відмахнувся Бровко,— двірник позмітає. Нумо гратися в піжмурки!
Друзі почали весело ганятися одне за одним по двору Аж раптом кошеня послизнулося на банановій шкірці і впало.
— Ой-ой-ой!! — занявчав Мурчик! — Я, здається лапку підвернув Бровко побіг покликати матусю та допоміг перев’язати лапку, а потім
вийшов до двору й позбирав усе сміття.
— Вибач, Мурчику,— мені дуже соромно!
Чим загрожує сміття під ногами?
Куди слід викидати сміття?
Наведи приклад того, як ти допомагав дорослим прибирати.
Перегоновий автомобіль
Друзі гралися біля двору, коли поряд зупинився незвичайний, мабуть. перегоновий автомобіль.
— Який він чудовий,— замилувався Мурчик.
—’ От якби в ньому покататися,— зітхнув Бровко
— То сідайте, покатаю,— почулося з машини.,— я саме маю вільну хвилинку.
Бровко зраділо метнувся до відчинених дверцят. Він вже майже усівся на сидіння, як в останню мить Мурчик схопив його за хвоста й силоміць відтягнув від машини:
— Ти куди оце зібрався?
— Покататися,— ображено простягнуло цуценя. Не хочеш — не сідай, а я тобі потім про все розповім.
— Ні, ти нікуди не підеш,— твердо промовив Мурчик, міцно тримаючи товариша за лапу.
— Ти це чого? — обурилося цуценя.
— Нічого,— нявкнув товариш,— я тобі потім все поясню. їдьте, будь ска, вибачте — нас вдома чекають…
Як ти гадаєш, про що розповість цуценяті Мурчик?
Чому не можна сідати в чужу автівку?
Цікаве запрошення
— Доброго дня! — почув Мурчик і підняв голову. Поряд стояла дуже гарна тітонька-кішка.
— Доброго дня,— чемно привіталося маля, але — вибачте — я Вас не знаю.
– Це ти мене не пам’ятаєш, був зовсім маленьким, коли ми дружили с твоєю матусею. До речі, передай їй від мене привіт!
— Хто це? — дзявкнуло цуценя,— і навіщо ти розмовляєш з незнайомими?
— О! — вигукнула тітонька,— який невихований твій товариш! Він же не має й гадки, що я тебе з дитинства знаю! Ось підемо до мене в гості, я тобі покажу найкращі мультики в своєму комп’ютері.
— Мурчик нікуди з вами не піде, бо ось уже іде мій тато, щоб по везти нас до цирку,— заперечив Бровко. Тітонька повернулася й швидко пішла геть.
— Ми що, дійсно з твоїм татом ідемо до цирку? — здивувалося ко¬шеня?
— Ні, звичайно, це я швидко придумав, бо мені здалося, що ти го¬товий був з нею піти.
Дякую,— розчулився Мурчик,— я дійсно ледве вже не пішов.
Поміркуй, хто з друзів помилявся.
Чому не можна вступати у розмову з незнайомцями?
А також дивіться:
