Адаптація – як її полегшити
Дитина вперше приходить до дитячого садка. Вона потрапляє у колектив однолітків і, можливо, вперше відчуває себе відірваною від рідних їй людей. Ось коли починають виникати проблеми, і фізичні, і духовні. Тож поговоримо про них.
Як слід поводитися, якщо дитина не хоче нічого робити?
У перші дні потрібно пропонувати дитині допомогу і надавати її, коли це потрібно. Якщо вона не вміє або не хоче, наприклад, самостійно одягатися, розкажіть, що у дитячому садку заведено вдягатися без сторонньої допомоги.
Пам’ятайте: дитині, особливо молодшому дошкільнику, треба регулярно повторювати послідовність операцій у різних видах діяльності. Здебільшого навчання дитини має кращий результат, коли разом з нею вчиться дорослий.
Що ще можна порадити вихователеві?
Досягніть гарних стосунків із дитиною за будь-яких умов. Пам’ятайте, що багато в чому залежить характер адаптації саме від цього. Діти третього-четвертого року життя граються «поряд», а не «разом». Поки що дорослий потрібен дитині більше, ніж одноліток (стосунки з однолітками будуть набагато важливішими для дітей п’яти-шести років). Якщо вихователь дитині сподобається, то зникне багато проблем, пов’язаних із приходом до дитячого садка.
Для дітей старшого віку мають велике значення способи входження їх у рольову структуру групи. Важливо, щоб вихователь допоміг дитині не тільки познайомитися з усіма дітьми групи, а й організував такі види спільної діяльності, які допомогли б новенькому відчути себе своїм серед однолітків.
Існує ряд додаткових засобів, які сприяють створенню атмосфери психологічного комфорту, зняттю напруги і почуття страху.
Наприклад, у приміщенні групи можна поставити запис легкої класичної музики. Музика повинна звучати дуже тихо, не домінувати.
Які загальні організаційні рекомендації?
Як ми вже говорили, найважливіше — забезпечити атмосферу психічного комфорту і емоційного благополуччя. А для забезпечення фізичного комфорту в групі має бути тихо, тепло, ясно і чисто. Потрібно ретельно дотримуватися всіх гігієнічних норм і вимог. Щодня проводити вологе прибирання і провітрювання у відсутності дітей. Але стережіться протягів!
Для знезараження повітря можна користуватися бактерицидною лампою. Однак краще зарекомендувала себе ароматизація приміщень ефірними оліями як екологічно прийнятна альтернатива ультрафіолетового опромінення, особливо якщо у приміщенні є рослини або тварини (рибки, пташки, хом’ячки).
У період адаптації можна використати ефірні олії з бергамоту, ладану, м’яти, сандала, які мають знезаражувальні і заспокійливі властивості.
Так, бергамотова олія має здатність позбавляти стресів, а також свіжий запах. Можна використати ефірну олію з герані — вона очищає і гармонізує повітря. Олія з коріандру має приємний аромат, сприяє розслабленню і знімає біль. Ефірні олії з мімози і лаванди заспокоюють і розслабляють.
Температурний режим у період адаптації підтримується на рівні +22 +23 °С. Максимум: +24 °С. Не треба забувати, що температура тіла маленької дитини нормалізується набагато складніше (тобто тримається на рівні 36,6 °С) при перегріванні, ніж при охолодженні.
Температура повітря вимірюється спиртовим термометром, прикріпленим до стіни на висоті 70—80 см від підлоги, тобто на висоті дитячого зросту.
Одяг дітей має бути легким і просторим. Потрібно наполягати на тому, щоб батьки приносили на зміну бавовняний одяг. Одяг і взуття з натуральних волокон є екологічно чистим. У ньому тіло дихає, так можна уникнути перегрівання або переохолодження.
При організації сну потрібно стежити за тим, щоб повітря і постільна білизна були чистими і теплими. Знаючи, що навіть при нормальній здатності організму пристосовуватися, можуть виникати проблеми при засинанні. Тоді зверніть особливу увагу на організацію сну. Можна використати заспокійливі фіточаї, які даються дітям перед обідом, а також провести аромотерапію седативними ефірними оліями.
Які ліки можна використати для полегшення адаптації?
1. Для підтримки і регуляції метаболізму використовують липоєву кислоту і пантотенат кальцію.
2. Продигіозан — індуктор власного інтерферону (по 0,5 мл інгаляції в ніс 1 раз через кожні 3 дні, всього 4 інгаляції).
3. Полівітаміни, що містять мікроелемент залізо (ундевіт, ревіт, комплевіт, юнікап, олеговіт, мінервіт та інші).
4. Амінокислотні препарати.
Легкі адаптогени сприяють мобілізації захисних сил організму і виробленню пристосувальних реакцій.
Фізіотерапію у період адаптації проводити не рекомендується.
Вакцинація
Протягом усього адаптаційного періоду щеплення дітям робити не можна. У разі доброго протікання адаптації щеплення можна починати робити не раніше, ніж через місяць після надходження в ДЗО.
Профілактичні огляди
Під час адаптації профогляди педіатром, стоматологом та іншими фахівцями проводити не рекомендується без суворих медичних розпоряджень. Не варто брати кров для аналізу, проводити функціональну пробу та інші процедури, які травмують дитячу психіку. Та й узагалі, будь-які дослідження — і медичні, і педагогічні — в цей період будуть неправильними і не відобразять картину реальних можливостей дитини. Ні в якому разі не можна оцінювати дитину за даними періоду адаптації.
За зміною ваги дитини можна визначити стадії адаптації. Щоб не травмувати дитину, варто зважувати її у присутності батьків рано вранці, або перед тим, як її заберуть додому.
Фітотерапія
Призначаються лікарські рослини, що мають адаптогенні властивості і впливають на обмін речовин, або полівітамінні препарати. Шипшина — це та лікарська рослина, яка оптимально поєднує у собі всі ці властивості. Вона містить велику кількість полісахаридів, які підтримують імунітет, відновлює енергетичний статус клітини.
Відвар дають разом із плодами (20 г шипшини на 500 мл гарячої води, настоюють &-12 годин в термосі або в термостаті, а потім протирають через сито).
Консервована з цукром чорна смородина, обліпиха, горобина також мають адаптогенні властивості. Сильні адаптогени — такі, як настій женьшеню, елеутерококу, золотого кореня, — дітям давати не рекомендується (їх призначають лише дорослим після 45—50 років і тільки в холодний час року).
Масаж
За наявності певного свідчення, проводять легкий поверхневий масаж, використовуючи прийоми погладжування, поверхневого розтирання, струшування. Руки масажиста повинні рухатися від центру до периферії, що сприяє більшому розслабленню.
Такий поверхневий масаж сприяє зменшенню напруження м’язів (тонусу), нормалізації загального стану, знімає спазм периферійних судин.
Лікувальна (корекційна) фізкультура — ЛФК
ЛФК може проводитися у групі дітей, які потребують цього навіть у період адаптації. Треба стежити за тим, щоб дитина знаходилася у спокійному стані, не була у напруженні. Це досягається м’якою, доброзичливою манерою спілкування медсестри ЛФК з дітьми.
ЛФК проводиться за вказівкою лікаря.
Санація вогнищ інфекції
Виявлення і санація вогнищ інфекції повинні проводитися протягом усього року. Однак у період адаптації не треба здійснювати процедур, які травмують дитину: промивання мигдалин і їх змазування.
Дітям, що не уміють полоскати горло, можна провести зрошування мигдалин теплою підсоленою кип’яченою водою, настоями трав, розчином фура- циліну. Однак це потрібно робити лише в тому випадку, якщо дитині добре знайома ця процедура.
Для полоскання використовуються відвари шавлії, ромашки, звіробою, календули, розчин фурациліну та інші.
Харчування
У період адаптації у їжі дитини повинна бути достатня кількість вітамінів, ферментів, біологічно активних речовин, які найкраще зберігаються у сирих продуктах. Сирі фрукти і овочі, натуральні соки, кисломолочні продукти з біодо-бавками — найоптимальніші продукти для підтримки здоров’я.
Використовуйте продукти, які містять залізо (гречана каша, яблука). Протягом дня варто кілька разів пропонувати дитині тепле питво.
Знаючи, що у період адаптації апетит знижений, не треба примушувати дитину їсти, доїдати все до кінця. Дитині молодшого віку можна запропонувати допомогти, якщо у неї ще недостатньо сформована навичка самостійної їжі. Старших дітей потрібно переконати хоча б скуштувати їжу.
Маленькі діти надають перевагу монопродуктам, тож не примушуйте їх їсти салати. Все, що робиться із застосуванням сили, з примусу, може несприятливо позначитися на апетиті дитини і закріпитися у вигляді стійкого небажання їсти в садку.
Критерії адаптації
Лікарі розрізняють три ступені адаптації: легкий, середній і важкий. Головними показниками є строки нормалізації поведінки, частота і тривалість гострих захворювань, прояву невротичних реакцій.
Легкий ступінь адаптації
За легкої адаптації впродовж місяця у дитини нормалізується поведінка за всіма переліченими показниками. Малюк починає спокійно чи радісно ставитися до дитячої групи. Настрій бадьорий, проявляє зацікавленість довколишнім, у поєднанні з незначним ранковим плачем. Апетит погіршується, проте не дуже і на кінець першого тижня досягає звичайного рівня, сон поновлюється протягом 10—15 днів.
Стосунки з близькими людьми за легкої адаптації у дитини не порушуються, малюк піддається ритуалам прощання, швидко відволікається, його цікавлять й інші дорослі, він доволі активний, але не збуджений. Ставлення до дітей може бути як індиферентним, так і зацікавленим. Інтерес до навколишнього поновлюється впродовж 2-3 тижнів за участі дорослого.
Мова загальмовується, але дитина відгукується і виконує певні прохання чи вказівки дорослого. До кінця першого місяця поновлюється активне мовлення.
Зниження захисних сил організму значно не виражено і до кінця 2-3 тижня відновлюється. Захворювання не більше разу, тривалістю не більше десяти днів, без ускладнень. Ознак невротичних реакцій і змін у діяльності вегетативної нервової системи не простежується.
Середній ступінь адаптації
Під час адаптації середнього ступеня порушення в поведінці і загальному стані дитини виражені виразніше і триваліше. Сон нормалізується лише через 20—40 днів, якість сну теж незадовільна. Апетит поновлюється в такі самі строки. Настрій нестійкий впродовж всього місяця, значно знижується активність: малюк стає плаксивим, малорухливим, не намагається досліджувати нове оточення, не використовує набутих раніше побутових навичок. Мова або не використовується, або мовленнєва активність знижується. У грі дитина також не застосовує набутих навичок, гра ситуативна. Всі ці зміни тримаються протягом 5—6 тижнів.
Ставлення дитини до близьких — емоційно-збуджене (плач, крик під час розлучення). Ставлення до дорослих вибіркове. Ставлення до дітей, як правило, байдуже, проте може бути й зацікавленим.
Захворюваність — до двох разів, терміном не більше 12 днів, без ускладнень. Вага не змінюється або дещо знижується. З’являються Ознаки невротичних реакцій: вибірковість у ставленні до дорослих і однолітків, спілкування лише за певних умов. Яскраво виражені зміни н діяльності вегетативної нервової системи: це можуть бути функціональні порушення випорожнень (травлення) блідість, пітливість, «тіні» під очима, «палаючі» щоки, можуть посилюватися прояви ексудативного діатезу. Особливо яскраво вони виражені перед початком захворювання, яке зазвичай має перебіг у формі гострої респіраторної інфекції.
Важкий ступінь адаптації
Особливу тривогу викликає стан важкої адаптації. Дитина починає тривалий час і важко хворіти, одне захворювання майже без перерви змінює інше, захисні сили організму підірвані і вже не виконують своєї ролі — не запобігають численним інфекційним захворюванням, з якими пості йно доводиться стикатися малюку. Це несприятливо позначається На його фізичному і психічному розвиткові.
Інша форма перебігу важкої адаптації: неадекватна поведінка дитини настільки виражена, що межує з невротичним станом. Дитина погано засинає, сон короткий, скрикує, плаче уві сні, прокидається зі слізьми. Сон чутливий, короткий. Апетит погіршується сильно і надовго, у динній може виникнути стійка відмова від їжі або невротична блювота за спроби її нагодувати, можуть виникати функціональні порушення випорожнень, безконтрольні випорожнення.
Під час періоду неспання дитина пригнічена, не цікавиться оточенням. Ставлення до дітей відчужене, однолітків уникає або проявляє агресію. Ставлення до близьких емоційно-збуджене, позбавлене практичної взаємодії. Не реагує на запрошення взяти участь у будь-чому. Мовою не користується або простежується затримка мовленнєвого розвитку на значний період. Немає настрою, дитина тривалий час плаче, напружено стискає у кулачку носову хустинку чи домашню іграшку. Нам, дорослим, важко усвідомити ступінь її страждань.
Дитина, яка бурхливо виражає свій протест проти нових умов криком, голосним плачем, вередуванням, чіпляється за маму, падає и сльозах на підлогу, незручна і бентежлива для батьків і вихователів, проте викликає менше хвилювань у дитячих психологів і психіатрів, ніж дитина, яка ціпеніє, стає байдужою до того, що з нею відбувається, до їжі, мокрих штанців, навіть холоду. Така апатія є типовим проявом дитячої депресії. Страждає загальний стан організму: простежується втрата ваги, немає захисту від інфекцій, можуть з’являтися ознаки нейродерміту абощо. Покращення стану відбувається вкрай повільно, впродовж кількох місяців.
Крім того, важкий ступінь адаптації може проявлятися в таких варіантах:
• нервово-психічний розвиток відстає на 1-2 квартали, респіраторні захворювання — понад трьох разів, тривалістю більше 10 днів, дитина не росте і не додає у вазі протягом 1-2 кварталів.
• діти старше трьох років, які часто хворіють, з сімей, для яких характерна гіперопіка, де дитина займає центральне місце, поведінкові реакції нормалізуються близько 3-4 місяця перебування в дитячому садку, нервово-психічний розвиток затримується на 2-3 квартали (від вихідного), загальмовують ріст і додання у вазі.
Невротичні реакції: блювота, пристрасть до особистих речей, наявність страхів, некерована поведінка, прагнення сховатися від дорослих, істеричні реакції, тремор підборіддя, пальчиків.
