Адаптація – як її полегшити

Дитина вперше приходить до дитячого садка. Вона потрапляє у колектив однолітків і, можливо, вперше відчуває себе відірваною від рідних їй людей. Ось коли починають виникати проблеми, і фізичні, і духовні. Тож поговоримо про них.

Як слід поводитися, якщо дитина не хоче нічого робити?

У перші дні потрібно пропонувати дитині допомогу і надавати її, коли це потрібно. Якщо вона не вміє або не хо­че, наприклад, самостійно одягатися, розкажіть, що у дитячому садку заведе­но вдягатися без сторонньої допомоги.

Пам’ятайте: дитині, особливо мо­лодшому дошкільнику, треба регулярно повторювати послідовність операцій у різних видах діяльності. Здебільшого на­вчання дитини має кращий результат, коли разом з нею вчиться дорослий.

Що ще можна порадити вихова­телеві?

Досягніть гарних стосунків із дити­ною за будь-яких умов. Пам’ятайте, що багато в чому залежить характер адап­тації саме від цього. Діти третього-четвертого року життя граються «поряд», а не «разом». Поки що дорослий потрібен дитині більше, ніж одноліток (стосунки з однолітками будуть набагато важ­ливішими для дітей п’яти-шести років). Якщо вихователь дитині сподобається, то зникне багато проблем, пов’язаних із приходом до дитячого садка.

Для дітей старшого віку мають вели­ке значення способи входження їх у ро­льову структуру групи. Важливо, щоб вихователь допоміг дитині не тільки по­знайомитися з усіма дітьми групи, а й організував такі види спільної діяль­ності, які допомогли б новенькому відчу­ти себе своїм серед однолітків.

Існує ряд додаткових засобів, які сприяють створенню атмосфери психо­логічного комфорту, зняттю напруги і почуття страху.

Наприклад, у приміщенні групи мож­на поставити запис легкої класичної му­зики. Музика повинна звучати дуже ти­хо, не домінувати.

Які загальні організаційні реко­мендації?

Як ми вже говорили, найважливіше — забезпечити атмосферу психічного комфорту і емоційного благополуччя. А для забезпечення фізичного комфорту в групі має бути тихо, тепло, ясно і чисто. Потрібно ретельно дотримуватися всіх гігієнічних норм і вимог. Щодня прово­дити вологе прибирання і провітрюван­ня у відсутності дітей. Але стережіться протягів!

Для знезараження повітря можна користуватися бактерицидною лампою. Однак краще зарекомендувала себе ароматизація приміщень ефірними оліями як екологічно прийнятна альтер­натива ультрафіолетового опромінення, особливо якщо у приміщенні є рослини або тварини (рибки, пташки, хом’ячки).

У період адаптації можна використа­ти ефірні олії з бергамоту, ладану, м’яти, сандала, які мають знезаражу­вальні і заспокійливі властивості.

Так, бергамотова олія має здатність позбавляти стресів, а також свіжий за­пах. Можна використати ефірну олію з герані — вона очищає і гармонізує повітря. Олія з коріандру має приємний аромат, сприяє розслабленню і знімає біль. Ефірні олії з мімози і лаванди за­спокоюють і розслабляють.

Температурний режим у період адаптації підтримується  на рівні +22 +23 °С. Максимум: +24 °С. Не треба забувати, що температура тіла малень­кої дитини нормалізується набагато складніше (тобто тримається на рівні 36,6 °С) при перегріванні, ніж при охоло­дженні.

Температура повітря вимірюється спиртовим термометром, прикріпленим до стіни на висоті 70—80 см від підлоги, тобто на висоті дитячого зросту.

Одяг дітей має бути легким і про­сторим. Потрібно наполягати на тому, щоб батьки приносили на зміну бавов­няний одяг. Одяг і взуття з натуральних волокон є екологічно чистим. У ньому тіло дихає, так можна уникнути пе­регрівання або переохолодження.

При організації сну потрібно стежи­ти за тим, щоб повітря і постільна білиз­на були чистими і теплими. Знаючи, що навіть при нормальній здатності ор­ганізму пристосовуватися, можуть вини­кати проблеми при засинанні. Тоді зверніть особливу увагу на організацію сну. Можна використати заспокійливі фіточаї, які даються дітям перед обідом, а також провести аромотерапію седа­тивними ефірними оліями.

Які ліки можна використати для полегшення адаптації?

1. Для підтримки і регуляції мета­болізму використовують липоєву кисло­ту і пантотенат кальцію.

2. Продигіозан — індуктор власного інтерферону (по 0,5 мл інгаляції в ніс 1 раз через кожні 3 дні, всього 4 інга­ляції).

3. Полівітаміни, що містять мікрое­лемент залізо (ундевіт, ревіт, комплевіт, юнікап, олеговіт, мінервіт та інші).

4. Амінокислотні препарати.

Легкі адаптогени сприяють мобі­лізації захисних сил організму і вироб­ленню пристосувальних реакцій.

Фізіотерапію у період адаптації про­водити не рекомендується.

Вакцинація

Протягом усього адаптаційного періоду щеплення дітям робити не мож­на. У разі доброго протікання адаптації щеплення можна починати робити не раніше, ніж через місяць після надход­ження в ДЗО.

Профілактичні огляди

Під час адаптації профогляди педіат­ром, стоматологом та іншими фахівцями проводити не рекомендується без суво­рих медичних розпоряджень. Не варто брати кров для аналізу, проводити функціональну пробу та інші процедури, які травмують дитячу психіку. Та й уза­галі, будь-які дослідження — і медичні, і педагогічні — в цей період будуть непра­вильними і не відобразять картину ре­альних можливостей дитини. Ні в якому разі не можна оцінювати дитину за дани­ми періоду адаптації.

За зміною ваги дитини можна виз­начити стадії адаптації. Щоб не травму­вати дитину, варто зважувати її у при­сутності батьків рано вранці, або перед тим, як її заберуть додому.

Фітотерапія

Призначаються лікарські рослини, що мають адаптогенні властивості і впливають на обмін речовин, або полівітамінні препарати. Шипшина — це та лікарська росли­на, яка оптимально поєднує у собі всі ці властивості. Вона містить велику кількість полісахаридів, які підтримують імунітет, відновлює енергетичний статус клітини.

Відвар дають разом із плодами (20 г шипшини на 500 мл гарячої води, насто­юють &-12 годин в термосі або в термо­статі, а потім протирають через сито).

Консервована з цукром чорна смо­родина, обліпиха, горобина також ма­ють адаптогенні властивості. Сильні адаптогени — такі, як настій женьшеню, елеутерококу, золотого кореня, — дітям давати не рекомендується (їх признача­ють лише дорослим після 45—50 років і тільки в холодний час року).

Масаж

За наявності певного свідчення, проводять легкий поверхневий масаж, використовуючи прийоми погладжуван­ня, поверхневого розтирання, струшу­вання. Руки масажиста повинні рухатися від центру до периферії, що сприяє більшому розслабленню.

Такий поверхневий масаж сприяє зменшенню напруження м’язів (тонусу), нормалізації загального стану, знімає спазм периферійних судин.

Лікувальна (корекційна) фізкультура — ЛФК

ЛФК може проводитися у групі дітей, які потребують цього навіть у період адаптації. Треба стежити за тим, щоб дитина знаходилася у спокійному стані, не була у напруженні. Це досягається м’якою, доброзичливою манерою спілку­вання медсестри ЛФК з дітьми.

ЛФК проводиться за вказівкою лікаря.

Санація вогнищ інфекції

Виявлення і санація вогнищ інфекції повинні проводитися протягом усього року. Однак у період адаптації не треба здійснювати процедур, які травмують дитину: промивання мигдалин і їх зма­зування.

Дітям, що не уміють полоскати гор­ло, можна провести зрошування мигда­лин теплою підсоленою кип’яченою во­дою, настоями трав, розчином фура- циліну. Однак це потрібно робити лише в тому випадку, якщо дитині добре знайома ця процедура.

Для полоскання використовуються відвари шавлії, ромашки, звіробою, ка­лендули, розчин фурациліну та інші.

Харчування

У період адаптації у їжі дитини по­винна бути достатня кількість вітамінів, ферментів, біологічно активних речовин, які найкраще зберігаються у сирих про­дуктах. Сирі фрукти і овочі, натуральні соки, кисломолочні продукти з біодо-бавками — найоптимальніші продукти для підтримки здоров’я.

Використовуйте продукти, які містять залізо (гречана каша, яблука). Протягом дня варто кілька разів пропо­нувати дитині тепле питво.

Знаючи, що у період адаптації апе­тит знижений, не треба примушувати дитину їсти, доїдати все до кінця. Ди­тині молодшого віку можна запропону­вати допомогти, якщо у неї ще недо­статньо сформована навичка са­мостійної їжі. Старших дітей потрібно переконати хоча б скуштувати їжу.

Маленькі діти надають перевагу монопродуктам, тож не примушуйте їх їсти салати. Все, що робиться із застосуван­ням сили, з примусу, може несприятли­во позначитися на апетиті дитини і закріпитися у вигляді стійкого небажан­ня їсти в садку.

Критерії адаптації

Лікарі розрізняють три ступені адаптації: легкий, середній і важ­кий. Головними показниками є строки нормалізації поведінки, частота і тривалість гострих захворювань, прояву невротичних реакцій.

Легкий ступінь адаптації

За легкої адаптації впродовж місяця у дитини нормалізується по­ведінка за всіма переліченими показниками. Малюк починає спокійно чи радісно ставитися до дитячої групи. Настрій бадьорий, проявляє зацікавленість довколишнім, у поєднанні з незначним ранковим плачем. Апетит погіршується, проте не дуже і на кінець першого тижня досягає звичайного рівня, сон поновлюється протягом 10—15 днів.

Стосунки з близькими людьми за легкої адаптації у дитини не порушуються, малюк піддається ритуалам прощання, швидко відволікається, його цікавлять й інші дорослі, він доволі активний, але не збуджений. Ставлення до дітей може бути як індиферентним, так і зацікавленим. Інтерес до навколишнього поновлюється впродовж 2-3 тижнів за участі дорослого.

Мова загальмовується, але дитина відгукується і виконує певні про­хання чи вказівки дорослого. До кінця першого місяця поновлюється активне мовлення.

Зниження захисних сил організму значно не виражено і до кінця 2-3 тижня відновлюється. Захворювання не більше разу, тривалістю не більше десяти днів, без ускладнень. Ознак невротичних реакцій і змін у діяльності вегетативної нервової системи не простежується.

Середній ступінь адаптації

Під час адаптації середнього ступеня порушення в поведінці і загаль­ному стані дитини виражені виразніше і триваліше. Сон нормалізується лише через 20—40 днів, якість сну теж незадовільна. Апетит понов­люється в такі самі строки. Настрій нестійкий впродовж всього місяця, значно знижується активність: малюк стає плаксивим, малорухливим, не намагається досліджувати нове оточення, не використовує набутих раніше побутових навичок. Мова або не використовується, або мовленнє­ва активність знижується. У грі дитина також не застосовує набутих на­вичок, гра ситуативна. Всі ці зміни тримаються протягом 5—6 тижнів.

Ставлення дитини до близьких — емоційно-збуджене (плач, крик під час розлучення). Ставлення до дорослих вибіркове. Ставлення до дітей, як правило, байдуже, проте може бути й зацікавленим.

Захворюваність — до двох разів, терміном не більше 12 днів, без ускладнень. Вага не змінюється або дещо знижується. З’являються Ознаки невротичних реакцій: вибірковість у ставленні до дорослих і однолітків, спілкування лише за певних умов. Яскраво виражені зміни н діяльності вегетативної нервової системи: це можуть бути функціо­нальні порушення випорожнень (травлення) блідість, пітливість, «тіні» під очима, «палаючі» щоки, можуть посилюватися прояви ексудативного діатезу. Особливо яскраво вони виражені перед початком захворювання, яке зазвичай має перебіг у формі гострої респіраторної інфекції.

Важкий ступінь адаптації

Особливу тривогу викликає стан важкої адаптації. Дитина починає тривалий час і важко хворіти, одне захворювання майже без перерви змінює інше, захисні сили організму підірвані і вже не виконують своєї ролі — не запобігають численним інфекційним захворюванням, з якими пості йно доводиться стикатися малюку. Це несприятливо позначається На його фізичному і психічному розвиткові.

Інша форма перебігу важкої адаптації: неадекватна поведінка дитини настільки виражена, що межує з невротичним станом. Дитина погано засинає, сон короткий, скрикує, плаче уві сні, прокидається зі слізьми. Сон чутливий, короткий. Апетит погіршується сильно і надовго, у ди­нній може виникнути стійка відмова від їжі або невротична блювота за спроби її нагодувати, можуть виникати функціональні порушення випорожнень, безконтрольні випорожнення.

Під час періоду неспання дитина пригнічена, не цікавиться оточен­ням. Ставлення до дітей відчужене, однолітків уникає або проявляє агресію. Ставлення до близьких емоційно-збуджене, позбавлене практичної взаємодії. Не реагує на запрошення взяти участь у будь-чому. Мовою не користується або простежується затримка мовленнєвого розвитку на значний період. Немає настрою, дитина тривалий час плаче, напружено стискає у кулачку носову хустинку чи домашню іграшку. Нам, дорослим, важко усвідомити ступінь її страждань.

Дитина, яка бурхливо виражає свій протест проти нових умов криком, голосним плачем, вередуванням, чіпляється за маму, падає и сльозах на підлогу, незручна і бентежлива для батьків і вихователів, проте викликає менше хвилювань у дитячих психологів і психіатрів, ніж дитина, яка ціпеніє, стає байдужою до того, що з нею відбувається, до їжі, мокрих штанців, навіть холоду. Така апатія є типовим проявом дитячої депресії. Страждає загальний стан організму: простежується втрата ваги, немає захисту від інфекцій, можуть з’являтися ознаки нейродерміту абощо. Покращення стану відбувається вкрай повільно, впродовж кількох місяців.

Крім того, важкий ступінь адаптації може проявлятися в таких варіантах:

• нервово-психічний розвиток відстає на 1-2 квартали, респіраторні захворювання — понад трьох разів, тривалістю більше 10 днів, дитина не росте і не додає у вазі протягом 1-2 кварталів.

• діти старше трьох років, які часто хворіють, з сімей, для яких ха­рактерна гіперопіка, де дитина займає центральне місце, поведінкові реакції нормалізуються близько 3-4 місяця перебування в дитячо­му садку, нервово-психічний розвиток затримується на 2-3 квартали (від вихідного), загальмовують ріст і додання у вазі.

Невротичні реакції: блювота, пристрасть до особистих речей, наяв­ність страхів, некерована поведінка, прагнення сховатися від дорослих, істеричні реакції, тремор підборіддя, пальчиків.

А також дивіться: