5 ПРИЧИН ДИТЯЧОЇ БРЕХНІ
????????5 ПРИЧИН ДИТЯЧОЇ БРЕХНІ????????
Діти рано чи пізно вчаться обманювати. Часто це просто гра, вигадка, тренування фантазії. Говорять неправду усі, але ті, хто не впевнений у собі, – частіше за інших. Глибокі корені цього зла можна відшукати у дитячих страхах і травмах, прагненнях і комплексах. Кожна проблема, яку приховує дитяча брехня, вимагає від батьків особливого підходу.
✔ СТРАХ ПОКАРАННЯ
Діти бояться, що їх покарають. Особливо, якщо батьки не можуть відмовитися від надмірних очікувань. Наприклад, мама хоче, щоб п’ятирічна дочка без нагадувань акуратно складала одяг і прибирала зі столу після їжі. Коли її питають, чи зробила вона це, дівчинка відповідає «так», навіть якщо насправді забула.
В результаті мама скаржиться на те, що дитина бреше, але під цим ховається зовсім інша проблема – завищені очікування по відношенню до доньки.
Дитина виходить із ситуації так, як може. З огляду на те, що дівчинка ще не все вміє і у неї немає права голосу в сім’ї, брехня – просто спосіб адаптації.
✔ ПІДВИЩЕННЯ САМООЦІНКИ
Школярі обдурюють, аби підвищити свій статус і краще виглядати в очах товаришів. Наприклад, вони розповідають, що зустріли відомого спортсмена або актора, або перебільшують доходи батьків. Якщо таке трапляється рідко, можна не турбуватися про те, що дитина бреше: вихваляння та «ігри в суперменів» для дітей – звичайна справа.
Але якщо дитина знову і знову перебільшує свій соціальний статус, це означає, що вона серйозно незадоволена собою. У такій ситуації треба з’ясувати, чому вона відчуває себе непотрібною або приниженою. Можливо, на неї не звертають уваги? Може, над нею сміються чи принижують?
✔ ПРОТЕСТ
Для багатьох дітей брехня – спосіб виступити проти обмежень, кинути виклик авторитету батьків. У віці 10-12 років вони відчувають, що більше немає підстав і причин розповідати батькам усе.
Тому діти можуть збрехати у відповідь на запитання, які сприймають як прояв батьківської влади і тиску.
✔ ВСТАНОВЛЕННЯ ОСОБИСТИХ КОРДОНІВ
У міру дорослішання дитина починає гостро відчувати важливість незалежності, в особистому житті й особистому просторі. Чим більше батьки намагаються її опікувати і контролювати, тим більше дитина бреше або недоговорює. Частенько діти при цьому ще й грубіянять чи, навіть, лаються, підкреслюючи бажання залишитися наодинці з собою.
«Куди ти йдеш?» – «Нікуди». «Що ти робиш?» – «Нічого». «Хто це?» – «Ти його не знаєш».
Спробуйте контролювати не так явно чи частіше розмовляйте з дитиною про її безпеку, адже це основна причина батьківської гіперопіки.
✔ ПРОБЛЕМИ В СІМ’Ї
Коли дитина бреше занадто багато, це ознака того, що в сім’ї щось не так. Якщо жертвами дитячого обману стають інші члени родини, це заслуговує на особливу увагу – нерідко це жест відчаю, крик про допомогу, набагато виразніший, ніж слова.
Часто таке трапляється з дітьми, чиї батьки подумують про розлучення.
В жодному разі не карайте дитину за брехню. Вона просто стане хитрішою та обачнішою, буде більше викручуватись.
Регулярні обмани – це привід обговорити ситуацію з дитячим психологом, якому Ви довіряєте.
